Вигівський Роман Валер’янович
Народився 24 січня 1975 року в селі Давидки Коростенського району Житомирської області. Згодом молода сім’я переїхала жити в місто Коростень, а Роман, з власного бажання, залишився проживати з дідусем та бабусею в селі Давидки.
У 1990 році закінчив Давидківську неповну середню школу та отримав свідоцтво про неповну середню освіту.
У тому ж 1990 році поступив до Київського річкового училища по спеціальності «судноводіння на внутрішніх водних шляхах та в прибережному плаванні». В 1994 році отримав диплом.
27 травня 1994 року Роман Валер’янович призваний Подільським районним комісаріатом м. Києва для проходження строкової служби в ЗСУ в 95-ту окрему десантно-штурмовій бригаді в м. Житомирі. Звільнений в запас в 1996 році в званні сержанта.
В 1996 році одружився, в шлюбі народився син Влад. За життя Роман Валер’янович був люблячим чоловіком, батьком та дідусем.
До 2018 року працював: ООО «Камаз авто сервіс», ООО «Сахара», приватним підприємцем, ООО «Факторіал», філія «Кушнер – Оболонь».
15 червня 2018 року був призваний на військову службу за контрактом у військову частину А1796. Був командиром відділення, заступником командира пожежної роти. Отримав звання старшого сержанта, позивний «ТАРА».
Приймав участь в ООС ОТУ «Соледар» та отримав посвідчення учасника бойових дій.
27 травня 2025 року був переведений до складу 143-ої окремої механізованої бригади в/ч А4844 на посаду командира відділення. Службу проходив в районі міста Слов’янськ Донецької області. Мав позивний «Барон».
14 серпня 2025 року був переведений для подальшого проходження військової служби до 36-ої окремої бригади морської піхоти в/ч А2777 на посаду командира відділення в район міста Краматорськ Донецької області. Мав позивний «Батя».
27 листопада 2025 року, в зв’язку з погіршенням здоров’я та отриманням статусу обмежено придатного для проходження військової служби, був переведений до військової частини А1796 на посаду командира відділення пожежної роти.
В 2019 році нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»; почесним нагрудним знаком медаль «За сумлінну службу».
7 грудня 2025 року серце Романа Валер’яновича зупинилось. Похований на кладовищі села Ходаки Коростенського району Житомирської області.