Тиша, що говорить більше за слова
Сьогодні на території КНП “Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради” ми зупинилися. Не для пафосу. А щоб відчути: як це — втратити тих, хто рятував. Медики, які загинули під час війни, не носили бронежилетів. Їхнім щитом був халат, а зброєю — знання, руки, серце. Вони тримали лінію життя — там, де вже не було надії. І не повернулися.

Разом із лікарською спільнотою вшанували пам’ять і заступниця міського голови Наталія Чижевська, і начальник Коростенської районної державної адміністрації Олег Рябой. Бо памʼять — це не тільки про минуле. Це про наше сьогодення. І відповідальність за нього.
І для нас ця тиша мала обличчя. Обличчя Дениса Рафа́льського. Молодий лікар, наш земляк, який пішов на фронт як медик 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його серце рятувало — і зупинилося, рятуючи. Його світло залишилося з нами. У памʼяті. У шані. У кожному врятованому бійцеві.
