Оглядова екскурсія містом

Маршрут екскурсії: Залізничний вокзал  – перон залізничного вокзалу – Пам’ятник знак на честь прийняття Тризуба малим Гербом України – Пам’ятний знак до 140-річчя Південно-Західної залізниці –  братські могили з обеліском, курганні групи – Школа мистецтв ім. А.В. Білошицького – Районний будинок культури – Міська дитяча поліклініка – Міська рада (Пам’ятний знак наданню Коростеню Магдебурзького права) – Пам’ятний знак Борцям за незалежність України – світло-музичний фонтан – Пам’ятний знак жертвам Чорнобиля – Будівля Коростенського ПТУ №16 (мин. Будівля школи фабрично-заводського навчання).

Залізничний вокзал. Коростень – одне з найбільших міст обласного підпорядкування в Житомирській області. Розташоване на річці Уж (притока Прип’яті) за 87 км на північ від Житомира та за 150 км від Києва. Населення – понад 65 тис. осіб. Як сучасне міське поселення взяв свій початок від залізничної станції на магістралі «Київ-Ковель», через яку у 1902 році за допомогою царя Миколи ІІ розпочався рух потягів. З будівництвом у 1914 році магістралі Житомир – Коростень та Овруч – Шепетівка, станція «Коростень» перетворилася на потужний залізничний вузол, але поселення залишалося невеликим містечком під назвою Іскоростень. Назву Коростень містечко дістало у 1917 році, статут міста отримав у 1926 році. Коростень знаний як одне з найстаріших міст України – центр Древлянської землі.

У кожному населеному пункті є свої «візитівки» – історичні чи легендарні місця, пов’язані з реальними подіями глибокої давнини. Під час нашої екскурсії вздовж маршруту постійно будуть переплітатися події та долі людей різного історичного періоду. Тож і характер екскурсії буде різнотематичним. Розпочнемо екскурсію з революційного періоду 1917 року.

Перон залізничного вокзалу.  На пероні залізничного вокзалу встановлено пам’ятний знак на честь затвердження Тризуба Святого Володимира, як основи сучасного герба України (дане рішення було прийнято на засіданні президії Центральної Ради Української Народної Республіки в Коростені 12 лютого 1918 року). Відкрито 3 березня 2006 року, автор – В.Козиренко. Це єдиний пам’ятник Тризубу в Україні.

Пам’ятний знак до 140-річчя Південно-Західної залізниці. У трагічні часи Української революції Коростень славив своїми бронепоїздами. У Червоній армії на той час було 14 бронепоїздів, 6 з них збудовано та відремонтовано в Коростені. Це «Грім», «Червоний борець», «Гандзя», «Комуніст Коростенського району», «Третій Інтернаціонал», «Імені Олександра Невського».

Також до уваги пропонується пам’ятник з нагоди 140-річчя Південно-Західної залізниці. В Україні Коростень відомий не тільки як колишня древлянська столиця, але як і сучасна «залізнична столиця» регіону. На сьогоднішній день через місто курсують поїзди з Києва, Ужгорода, Івано-Франківська, Львова, Ковеля, Москви (Росія), Пшемиселя (Польща), Лисичанська (Луганська область), Харкова, Дарниці, Кішенева (Молдова), Санкт-Петербургу (Росія), Мінська (Білорусь). Також курсують приміські поїзди з Житомира, Казатина, Бережестя, Новоград-Волинського, Шепетівки, Олевська, Вінниці, Виступовичів, Овруча, Яблунця.

Історія Південно-Західної залізниці творили протягом 140 років люди, по-справжньому віддані своїй справі, тож їх імена знайшли своє відображення на пам’ятнику, символічно пов’язавши епохи розвитку залізниці. Зокрема це керівники Південно-Західної залізниці Клавдій Семенович Немішаєв та Петро Федорович Кривонос. Клавдій Немішаєв, крім участі у створенні Київського політехнічного інституту, відзначився у безпрецедентній на той час події вирішення житлового питання для залізничників. Він почав енергійно стукати у двері урядових закладів, клопотав про виділення поселенцям-залізничникам грошових позик для купівлі земельних ділянок. І мети своєї досяг: позики поселенцям виділили, а невдовзі прості залізничники стали землевласниками, а заселені селища біля полустанків назвали на честь Немішаєва – Немішаєве і Клавдієве (знаходяться по дорозі з Києва до Коростеня). Історія Петра Федоровича Кривоноса теж викликає зацікавленість і повагу. Вже в перші роки під його керівництвом магістраль пройшла шляхом воістину революційних перетворень – локомотивне господарство спочатку було проведено на тепловозну, а до кінця сімдесятих і на електровозну тягу – паравози на той час залишалися лише на мало діяльних ділянках і маневрових роботах. Були покладені на щебеневу основу три четверті залізничної колії.

Саме у роки керівництва залізницею Петра Федоровича відійшли у минуле такі професії, як мастильник, кочегар, вантажник, колійний обхідник, кондуктор, башмачник. На магістралі усе більше стала застосовуватись автоматика, електрика. (Огляд меморіальної дошки на Дирекції залізничних перевезень).

Братська могила з  обеліском, курганні групи.  За період Української революції місто десятки разів переходило із рук у руки. За Коростень як стратегічний центр боролися майже усі політичні сили, а саме: війська більшовиків, армія Української Народної Республіки, польскі та німецькі війська. Поховання героїв Української революції, а також борцям за незалежність України знаходяться на території некрополя літописного Іскоростеня Древлянського часу. Некрополь налічує 33 кургани. Також на  давній території знаходиться Братська могила радянських воїнів, де поховано близько 500 бійців стрілецьких, танкових, артилерійських та протиповітряних військових частин, що захищали, а потім звільняли наше місто від німецько-фашистських загарбників.

Бетонна скульптура воїна встановлена у 1957 році. У 1988 році встановлено 12 плит з прізвищами похованих. У дні пам’яті запалюється «Вічний вогонь».

Школа мистецтв ім. А.В. Білошицького. Школа мистецтв носить ім’я Білошицького Анатолія Васильовича – композитора, диригента та педагога, члена Спілки композиторів України. Народився в нашому місті у 1950 році. З 1986 р. – художній керівник та диригент оркестру народних інструментів Київської державної консерваторії, у 1994 – диригент Національного духового оркестру. Відзначився тим, що вперше зробив велику кількість вдалих перекладів симфонічної музики (твори Бетховена, Чайковського, Стравінського, Равеля та ін.) для оркестру інструментів. Пішов з життя в 1994 році в сорок четвертий день свого народження. (Огляд меморіальної дошки).

Районний будинок культури. Робітничий клуб (1925-1927 рр.) побудований у роки масового будівництва культурно-просвітницького значення. Автор проекту – А. Лемиш.

У зовнішньому вигляді клубу відображено модерн в архітектурі початку ХХ століття. Центральна частина будівлі акцентована трьома арками з досить вираженими імпостами (завершальна частина колони або стіни, що має вигляд полички чи фігурного карнизу, та є опорою для арки, що розташована вище), що завершують спарені пілястри (плаский виступ у стіні будівлі, зовні має ознаки колони). Будинок цінний з історико-містобудівної точки зору як суттєвий елемент громадського центру, що склався у 1920-роки.

Міська дитяча поліклініка. У 1928-1930 рр. у даній будівлі знаходився Коростенський окружний суд. У своєрідному зовнішньому вигляді пам’ятки, особливо її центральної вежі, відчувається спроба автора пов’язати даний витвір із середньовічним кріпосним зодчеством Правобережної України. Заслуговує на увагу висока якість цегельної кладки, кам’яне облицювання цоколя.

Будинок цікавий в історико-містобудівному (як елемент громадського центру), типологічному (спроба створення будинку правосуддя) і архітектурно-художньому планах.

Пам’ятний знак наданню Коростеню Магдебурзького права. У 1570 році Прокопій Мрживеьцкий, який на той час був головою древнього Іскоростеня, подав прохання до Великого Князівства Литовського про надання містечку Магдебурзького права. У 1589 році литовським князем Сигізмундом ІІІ це право було надане нашому древньому місту. Цей документ є писемним підтвердженням надання Магдебурзького права Коростеню, оскільки скріплений він печаттю та підписом 21 травня 1598 року.

5 листопада 2009 року в м. Коростені на центральній площі було відкрито Пам’ятник знак на честь 420-ї річниці надання Магдебурзького права місту Коростеню.

Відкривши пам’ятний знак, коростенці вшанували одну з найважливіших основ демократії – місцеве самоврядування, історія якого в Коростені розпочалася в далекому 1589 році, коли місту було надано право вільного міста або Магдебурзьке право.

Встановленню цього пам’ятного знаку передувала велика наукова та пошукова робота багатьох людей. Спочатку було зроблено запит до Польщі. Польські історики спрямували пошук до Росії, де в Державному архіві древніх актів і було знайдено необхідний документ. Знайдених запис вчені переклали українською мовою, і тільки тоді виникла ідея вшанування цієї події.

Автором творчого втілення ідеї встановлення цього пам’ятного знаку став коростенець – Володимир Козиренко.

Фонтан зі світло-музичним супроводом. Із гучними оплесками та запальними дитячими танцями – саме так у Коростені на центральній площі міста відкривали фонтан, приурочений до свята Покрови та Дня захисника України. На урочистості зібралися сотні людей різного віку. Поки одні фотографуються біля фонтану, інші спішать побовтатися у воді. Даний фонтан місту подарувало ПрАТ «Коростенський завод МДФ». Не один рік була ідея встановлення такого фонтану і завдяки Коростенському заводу МДФ її вдалося реалізувати. Коростенці дуже дякують благодійникам. Нині фонтан – це улюблене місце відпочинку дітей та молоді, а також людей літнього віку.

Пам’ятний знак «Борцям за незалежну Україну». Встановлений на честь вшанування захисників України та вдячності коростенців Героям, які протягом усієї історії української держави захищали  честь і свободу нашої Батьківщини. Урочисте відкриття пам’ятного знаку відбулося 14 жовтня 2016 року.

Пам’ятний знак до 10-річниці Чорнобильської трагедії. Відкриття відбулося 26 квітня  1996 року, на честь тих хто  захистив  світ від чорнобильської трагедії.