Махачек Олександр Ярославович
Народився 15. 07. 1972, м. Радехів, Львівської обл.
Загинув 30. 05. 2022, с-ще Миколаївка Попаснянського р-ну Луганської обл. Похований 03. 06. 2022 на Смолянському військовому цвинтарі в Житомирі. Полковник. Головний спеціаліст відділу інженерного обладнання та військової служби у Командуванні Сил підтримки Збройних Сил України
Герой України (2023, посмертно). Орден Богдана Хмельницького 3-го (2015) та 2-го (2022) ступенів.
Починав військову службу лейтенантом, командир взводу розвідки, місто Дніпродзержинськ. Далі продовжив навчання в військовій академії, місто Київ. Після проходив службу в оперативному командуванні «Південь», місто Одеса. Служив у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України, місто Житомир, зокрема й начальником інженерної служби. Потім — в оперативному командуванні «Північ» Сухопутних військ України місто Чернігів. Далі в управлінні інженерних військ командування Сил підтримки Збройних сил України, місто Київ.
З 2014 року, виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції. Проявляв мужність та відвагу. Неодноразово отримував бойові поранення та продовжував виконувати обов’язки. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III та відзнаками Міністерства оборони України.
24 лютого 2022 року полковник Махачек О.Я. виконував бойові завдання з підготовки та знищенню обʼєктів інфраструктури (мостів, дамб) у Київській області. За успішне виконання бойових завдань полковник Махачек О.Я. був нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня.
Після відступу противника від міста Києва полковник Махачек О.Я. вибув на схід нашої держави для захисту суверенітету України. Загін під командуванням полковника Махачека О.Я. здійснив мінування ділянок місцевості для прикриття підходів. Завдяки вчасному та вмілому виставленню мінних загороджень противник був зупинений і не зміг захопити важливу артерію для евакуації мирного населення та логістичного постачання підрозділів Збройних Сил України.
30 травня 2022 року полковник Махачек О.Я., у ході виконання бойового завдання, під час артилерійського обстрілу ворога, своєчасно організував евакуацію особового складу в укриття, але сам загинув.
08.07.2023 року був нагороджений званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка», посмертно.
Людяність і відповідальність- основні риси характеру полковника, за словами солдатів.
Він міг демобілізуватись, але з початку повномасштабного вторгнення росіян очолив групу, яка мінувала критичні об’єкти і знищувала мости і дамби у Київській області. Це допомогло нашим ЗСУ вчасно відпрацювати по ворожим колонам і відбити напад. Як тільки Київщину звільнили, Олександр займався замінуванням Донбасу, щоб прикрить підходи Сил оборони України до дороги Лисичанськ – Бахмут.
30 травня 2022 року загинув під час артилерійського обстрілу у районі траси Лисичанськ — Бахмут через потрапляння снаряду у землянку, в якій він перебував.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно); орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (2022); орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2015).