Коробцов Сергій Олександрович
Коробцов Сергій Олександрович
Народився Коробцов Сергій Олександрович 02 липня 1998 р. в м. Коростені. Батько Коробцов Олександр Сергійович – працівник правоохоронних органів, мати – вихователь дошкільного закладу №17.
Хлопчик ріс допитливим, добрим, милосердним, намагався, всім допомогти, бути корисним. Ще в дитсадку в його групі була дуже хвора дівчинка, яку він опікував аж до школи: допомагав одягатися на прогулянку чи роздягтися; повернувшись до групи, допомагав змінити взуття, тримав за руку, щоб одногрупниця не травмувалась. Разом з дівчинкою виконував різноманітні завдання на занятті.
У 2004 р. Сергій вступив до 1 класу навчально-виховного комплексу «Дитячий садок – школа-гімназія» №12. В школі зарекомендував себе як відповідальний, організований, товариський, добрий, готовий завжди прийти на допомогу іншим. Користувався повагою серед учнів та вчителів. Завжди з любов’ю згадував свою першу вчительку Савенок Ольгу Іванівну.
В 2013р. вступив до Севастопольського морського інституту, де провчився один рік. Після трагічних подій в Криму, перевівся в коледж при Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка.
В 2018 р. був призваний на військову службу в Збройні Сили України. З лютого 2021 р. був розвідником другого розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч А1376 та проходив військову службу в 58 бригаді ООС із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях.
Він був справжнім патріотом своєї країни. Любив своє місто, свою родину, свою Україну. Говорив, що повинен захищати Батьківщину від ворога і не має права бути осторонь, хоча міг бути вдома разом з маленьким синочком Єгорком (08.02.2019 p.н.).
Під час несення служби проявив надзвичайну відданість, стійкість, мужність та незгасиму жагу до Перемоги. «Він був чуйним, чесним, справжнім. Сергій ішов туди,куди не йшли інші. Мав загострене відчуття справедливості. Був душею компанії, за друзів в огонь і воду. Для кожного знаходив потрібне слово чи пораду, допомагав у біді,» – згадували його побратимі. А ще вони говорили, що Сергій був улюбленцем розвідувальної роти, хоча був наймолодший на той час. На нього завжди можна було покластися, надійний в розвідці, не міг підвести друзів.
В нього є старший брат Олександр та молодша сестра Діана, яка так схожа з Героєм. Сергій дуже любив їх. Прагнув завжди допомогти їм.
Роковим днем для Сергія стало 06 травня 2021 року. В с. Піски Донецької області, виконуючи бойове завдання, Сергій отримав вогнепальне поранення в голову від кулі снайпера.
Йому навіки 22 роки.
Указом Президента України від 10.03.2022 р. Героя нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Розвідники не вмирають, вони продовжують працювати з неба…