Топ теги:

Попередження

Гендерна рівність

Рубрика

Гаряча лінія з питань гендерної рівності та протидії насильству

Відповідно до статті 13 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», відділ з питань сімейної політики Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради виступає відповідальним структурним підрозділом, який реалізує заходи, спрямовані на забезпечення гендерної рівності на регіональному рівні.

З метою посилення доступу громадян до необхідної інформації та підтримки, у відділі функціонує телефон «гарячої лінії» з питань:

протидії торгівлі людьми;
запобігання та протидії домашньому насильству;
насильству за ознакою статі.

Номер телефону: (04142) 5-04-90

Крім того, на сторінці Фейсбук управління праці та захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради (https://www.facebook.com/upsznkorosten) є інформаційна рубрику «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», де:

систематично публікуються нормативно-правові акти;
висвітлюється діяльність у сфері реалізації державної гендерної політики;
розміщується інформація щодо заходів, ініціатив та актуальних новин у зазначеній сфері.

Гендерна рівність прав та можливостей жінок та чоловіків є однією із ключових умов сучасної демократії. Забезпечення рівних прав жінок та чоловіків є не тільки моральною вимогою, а й правовою нормою, що означає однакові права, обов’язки та можливості для жінок і чоловіків у усіх сферах життя: в освіті, праці, сім’ї, політиці тощо.

Гендерна рівність — це фундаментальна складова прав людини та принцип демократичного суспільства. Аналіз законодавства України свідчить про наявність правових механізмів, спрямованих на забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків. Проте, для досягнення реальної рівності потрібна не лише правова база, а й активна участь суспільства, держави та правозахисників. Важливо розвивати культуру поваги, взаєморозуміння, поширювати правову обізнаність та надавати ефективний захист усім, хто стикається з дискримінацією чи насильством за ознакою статі.

На життєву ситуацію людини впливає не тільки стать, а й багато інших факторів. У жінок можуть бути різні умови життя, як і у чоловіків. Такі фактори, як етнічна приналежність, вік, сексуальна орієнтація, релігія або функціональні обмеження, також можуть впливати на становище людини у суспільстві. Рівноправність означає, що всі люди мають однакову цінність, і їх права мають забезпечуватись.

Рівноправність — більш широке поняття, ніж гендерна рівність.

В Україні державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:

утвердження ґендерної рівності;
недопущення дискримінації за ознакою статі;
застосування позитивних дій;
запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок;
забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

У разі проявів дискримінації за ознакою статі громадяни України можуть звертатися:

до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Житомирській області (омбудсмена) за тел. 0800-50-17-20, 044-299-74-08; до суду з позовом про захист прав;
до Національної поліції за телефоном 102 (у випадках, що мають ознаки правопорушень або злочинів);
до координаторів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у місцевих органах влади – на території Коростенської міської територіальної громади — до заступників міського голови Синицького О.П. та Чижевської Н.М., насальник відділу з питань сімейної політики УПСЗН Медведчук Л.С. -096-45-444-50

Відповідно до Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок” гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Важливо! Кожен може отримати підтримку і інформацію, хто піддається суспільній нерівності, насильству, у близьких відносинах, друзі тих, хто піддається насильству, а також ті, хто застосовує насильство. Не має значення, чи насильство триває або мало місце раніше.

Рубрика

Безбар’єрність. Гендерна рівність: важливість і вплив на суспільство

Останніми роками тема гендерної рівності все частіше стає об’єктом обговорень у сучасному суспільстві. Її значення виходить далеко за межі боротьби за права жінок, охоплюючи широкий спектр питань, які впливають на якість життя як жінок, так і чоловіків. Гендерна рівність передбачає рівні можливості для розвитку, участі у суспільному житті, реалізації професійного та особистого потенціалу без обмежень, пов’язаних зі стереотипними ролями.

Термін «гендер» описує соціальні ролі, обов’язки та ідентичності жінок і чоловіків, а також співвідношення сил між ними в певному суспільстві. Гендерні ролі та відносини суттєво відрізняються залежно від культури, історичного контексту та соціального середовища.

Гендерна рівність означає, що всі люди, незалежно від статі, мають однакові можливості для розвитку своїх здібностей і свободу вибору. Це також передбачає врахування різних потреб і прагнень жінок і чоловіків з метою створення справедливого суспільства.

Важливість дотримання гендерної рівності складно переоцінити, адже її впровадження приносить відчутні переваги для всіх членів суспільства. Серед ключових аспектів можна виділити: Рівні можливості у працевлаштуванні та справедлива оплата праці. Відсутність дискримінації при наймі, однакові зарплати та ліквідація «скляної стелі» сприяють економічному зростанню та дозволяють жінкам реалізувати свій потенціал.

Рівномірний розподіл влади та можливостей впливу. Жінки, які беруть активну участь у політичному житті, управлінні державою чи міжнародних справах, сприяють більш збалансованим і інклюзивним рішенням, що покращують життя всього населення.

Однаковий доступ до медичних послуг та освіти. Гендерна рівність забезпечує рівноправний доступ до якісної медицини та можливостей для навчання, що позитивно впливає на здоров’я та розвиток суспільства.

Зменшення рівня гендерно зумовленого насильства. Рівність прав і можливостей сприяє формуванню культури поваги, що знижує кількість випадків насильства та дискримінації. Розвиток жіночого лідерства. Підтримка жінок у лідерських позиціях відкриває нові перспективи для бізнесу, політики та громадських ініціатив.

Гендерна рівність є основою для створення справедливого, інклюзивного та процвітаючого суспільства. Вона дозволяє максимально використовувати людський потенціал, сприяє економічному розвитку, знижує соціальну напругу та покращує якість життя. Рівноправна участь жінок і чоловіків у всіх сферах життя приносить користь не лише їм особисто, але й суспільству в цілому. Тому впровадження принципів гендерної рівності має стати пріоритетом для України, що прагне до європейських стандартів демократії та прав людини.

Рубрика

Рівність прав та можливостей у трудових відносинах

Метою Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (із змінами і доповненнями) є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Розділом III цього Закону гарантується забезпечення рівних прав та можливостей жінок у громадсько-політичній сфері, зокрема рівних виборчих прав з чоловіками під час висунення кандидатів у народні депутати України.

Призначення на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування здійснюється з дотриманням представництва кандидатур кожної статі.

Дискримінація за ознакою статі при прийнятті на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування і під час її проходження забороняється.

Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити рівний доступ громадян до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування відповідно до кваліфікації і професійної підготовки незалежно від статі претендента.

Нормами ст.ст. 17-19 забезпечується дотримання прав та можливостей у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

На роботодавця покладено обов’язки:

творювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише за ознаками однієї статі, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу.

У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.

Держава забезпечує жінкам і чоловікам рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.

Розділом V Закону гарантується забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у здобутті освіти та професійній підготовці.

Держава забезпечує рівні права та можливості жінок і чоловіків у здобутті освіти.

Навчальні заклади забезпечують:

рівні умови для жінок і чоловіків під час вступу до навчальних закладів, оцінки знань, надання грантів, позик студентам;
підготовку та видання підручників, навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка, та спрямованих на формування ненасильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, поваги до людської гідності та статевої недоторканості;
виховання культури ґендерної рівності, ненасильницької поведінки, взаємоповаги та рівного розподілу професійних і сімейних обов’язків між жінками та чоловіками.

Засоби масової інформації відповідно до законодавства сприяють недопущенню:

дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі;
поширення матеріалів, що відтворюють чи зміцнюють дискримінаційні уявлення про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, схвалюють або провокують дискримінацію за ознакою статі чи насильство за ознакою статі, включаючи сексуальне насильство.

Засоби масової інформації можуть ухвалювати кодекси професійної етики та інші корпоративні стандарти з метою запобігання насильству за ознакою статі, у тому числі всім формам насильства стосовно жінок, та виховання поваги до гідності кожної людини незалежно від статі.

Ст. 24 Закону, для осіб винних в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, встановлено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Рубрика

Нормативно-правові акти з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків:

Основні міжнародні правові акти для впровадження принципів ґендерної рівності

Національні нормативно-правові акти з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Накази Міністерства соціальної політики:

Додатково:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 р. № 815-р «Про схвалення Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації на 2023-2025 роки»
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 р. № 1163-р «Про схвалення Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердження операційного плану заходів на 2022-2024 роки з її реалізації»
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 1128-р «Про схвалення Концепції комунікації у сфері гендерної рівності»
Наказ Міністерства фінансів України від 02.01.2019 № 1 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі».

Рубрика

Гендерна рівність в Україні: законодавчі основи та шляхи реалізації

Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність в усіх сферах життя.

Гендерна політика – це політика захисту прав чоловіків та жінок, створення рівних можливостей для реалізації в соціумі чоловіків і жінок.

Під гендерною рівністю розуміються “рівні можливості самореалізації жінок і чоловіків, гарантії дотримання прав і свобод з урахуванням особливостей статей, взаємні обов’язки та спільна відповідальність в процесі життєдіяльності”.

Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками – це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Окрім даної норми, гендерної рівності торкаються статті 21, 51. Частина третя статті 24 Конституції України безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо.

Окрім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, прийняту в 1979 році, Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993), Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права (1976 року).

На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року, згідно якого державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:

утвердження гендерної рівності;
недопущення дискримінації за ознакою статі;
застосування позитивних дій;
забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків; підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Окремий розділ Закону присвячено: забезпеченню рівних виборчих прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (ст. 11-12); забезпеченню рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (ст. 13); у здобутті освіти та професійній підготовці (ст. 14-15), у праці та одержані винагороди за неї (ст. 16-17), у сфері підприємництва (ст. 18), у соціальній сфері (ст. 21-25).

Рубрика

Гендерна рівність це шлях до справедливого світу

Про організацію

Гендерна рівність — це не просто модна тенденція чи теоретична концепція, а фундаментальний принцип, без якого неможливий сталий розвиток сучасного суспільства. Вона означає рівне визнання, права та можливості для всіх, незалежно від статі. Проте часто її неправильно трактують, зводячи до примітивного “всі мають робити однакову роботу”. Насправді ж гендерна рівність — це не про те, щоб жінки працювали у “чоловічих” професіях або навпаки, а про цінність кожного внеску: і чоловічого, і жіночого.

Гендерна рівність — це не про однаковість, а про рівну цінність людської гідності. Тільки невіглас може бачити її крізь споживацьку призму.

Уявлення про те, що гендерна рівність зводиться до побутових питань чи ролей, нерідко є наслідком стереотипів і недостатньої освіченості. Люди, які мислять такими категоріями, бачать світ через споживацьку призму, обмежуючи його лише тим, що вигідно чи комфортно для них самих. Однак у реальності рівність значно глибша: вона стосується рівноправного доступу до ресурсів, можливостей, визнання та поваги. І тільки зріле суспільство здатне зрозуміти, що гендерна рівність — це не компроміс чи поступка, а шлях до гармонійного співіснування.

Суть рівності: цінність праці без гендерних стереотипів

Гендерна рівність — це не про фізичну схожість або одноманітність у роботі. Це насамперед про рівне визнання цінності людської праці, незалежно від того, хто її виконує. Традиційно багато “жіночих” професій сприймаються як менш значущі або прості. Насправді ж ці види діяльності є основою суспільства, але через стереотипи та споживацький підхід їхня важливість часто недооцінюється.

Називати жіночу працю “легкою” може лише той, хто жодного разу не замислювався, як би виглядало суспільство без неї.

Уявімо акушерку — жінку, яка працює поруч із породіллею у найвідповідальніші моменти її життя. Хтось може вважати, що ця праця зводиться до простої допомоги при пологах. Проте в реальності акушерки грають критичну роль, поєднуючи навички лікаря, психолога й наставника. Вони не лише забезпечують фізичний комфорт і підтримку, але й створюють емоційний захист для матері. Їхня праця може врятувати життя як матері, так і дитини, що саме по собі робить її безцінною.

Крім того, важливість роботи акушерки виявляється у її впливі на суспільне здоров’я. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, присутність професійної акушерки зменшує ризики ускладнень під час пологів на 60–70%. Саме ці жінки захищають найцінніше — життя, і їхній внесок є частиною фундаменту нашого існування. Чи можна назвати цю працю легкою чи другорядною?

Такий приклад — лише одна ілюстрація того, як традиційно “жіноча” праця стає невидимою для багатьох, хоча її значення колосальне. Домашній догляд за дітьми, емоційна підтримка, робота в системі охорони здоров’я, в освіті молодших класів — усе це напряму впливає на якість суспільного життя. Без цих видів діяльності інші сфери просто б не змогли функціонувати.

Справжня рівність у праці полягає в тому, щоб цінувати кожен внесок однаково. Чоловіча робота часто асоціюється з фізичною силою, технічними знаннями, великими досягненнями. Але жіноча робота — це турбота, довгострокове планування, соціальна емпатія. І все це має не менше значення для розвитку суспільства, ніж технічні інновації чи економічні здобутки.

Гендерна рівність — це не про примушення жінок до виконання “чоловічих” завдань чи навпаки. Це про зняття ярликів і стереотипів, що принижують цінність людської праці. Кожна професія, кожен внесок має свою унікальну роль, і тільки тоді, коли суспільство навчиться цінувати їх однаково, ми зможемо говорити про справжню рівність.

Розвінчання стереотипів у “чоловічих” і “жіночих” професіях

У суспільстві часто побутує стереотип, що існують “чоловічі” й “жіночі” професії. Робота охоронця, пожежника чи військового майже автоматично асоціюється з чоловіками через стереотипну думку, що ці сфери потребують фізичної сили, витривалості й сміливості. Але чи справді це так? Чи визначає стать здатність успішно виконувати роботу?

Охорона життя — це не лише фізична сила, а й моральна витримка. Чоловіки і жінки рівною мірою здатні захищати нас, якщо ми припинимо вимірювати цінність роботи гендером.

Одним із найбільш яскравих прикладів розвінчання такого стереотипу є жінки, які працюють у сфері охорони. Багато людей вважає, що охоронцем може бути лише фізично сильний чоловік. Проте охорона — це не лише фізична сила, а й здатність діяти з витримкою, оперативно приймати рішення та захищати не лише фізично, але й психологічно. Наприклад, у лікарнях, де необхідний спокій і порядок, жінки-охоронниці демонструють надзвичайну здатність розв’язувати конфлікти без агресії, забезпечуючи гармонійне середовище.

Подібний приклад можна знайти й серед жінок, які служать у військовій медицині. Їхня робота потребує витривалості, стресостійкості та швидкості реакції, адже вони мають діяти в екстремальних умовах. Проте водночас жінки-медики привносять у цей процес глибше співчуття та здатність підтримувати не лише фізичне, але й моральне здоров’я своїх пацієнтів. Їхній внесок рятує життя на полі бою не менш ефективно, ніж зусилля солдатів.

Ще один приклад розвінчання стереотипів — жінки-рятувальниці. Уявіть ситуацію, коли при пожежі на висоті потрібна людина, здатна діяти максимально швидко, не піддаючись паніці. Жінки-рятувальниці чудово демонструють, що фізична сила — це лише один із аспектів цієї професії. Їхній інтелект, гнучкість та вміння працювати в команді дозволяють ефективно рятувати життя.

Жінки також активно змінюють уявлення про “чоловічі” професії у науці. Наприклад, вони очолюють складні дослідницькі проєкти, стаючи лідерами у сфері технологій, медицини та кліматології. Замість того, щоб слідувати стереотипам, вони доводять, що інтелект, креативність і цілеспрямованість не мають гендеру.

Таким чином, гендерні стереотипи лише обмежують суспільство, штучно звужуючи коло можливостей для обох статей. Жінки можуть і вже виконують складні й відповідальні ролі у сферах, які колись вважалися виключно “чоловічими”. Гендерна рівність у професіях — це не лише про справедливість, а й про ефективність, адже, відмовляючись від стереотипів, ми розширюємо простір для розвитку талантів і потенціалу кожної людини.

Гендерна рівність крізь призму побутових і культурних стереотипів

Гендерні стереотипи часто формуються на рівні побуту та культурних традицій, що передаються з покоління в покоління. З дитинства нас оточують уявлення про те, що існують “чоловічі” й “жіночі” обов’язки: хлопчики мають бути сильними й не плакати, а дівчатка — тихими й турботливими. Такі установки глибоко вкорінені в нашій культурі та впливають на вибір професії, стиль життя й навіть на ставлення до себе та інших.

Людина, яка вважає, що прання — це лише для жінок, не лише втрачає можливість допомогти, а й ризикує залишитися без чистих сорочок.

У побутовій сфері ці стереотипи виявляються у поділі домашніх обов’язків. Чоловік вважається головним добувачем і годувальником, тоді як жінка повинна піклуватися про дітей, займатися прибиранням і готуванням. Проте в реальності цей поділ обов’язків більше шкодить, ніж допомагає, обмежуючи свободу й потенціал обох сторін. Наприклад, коли чоловік змушений працювати понаднормово, щоб утримувати сім’ю, він часто жертвує своїм здоров’ям і часом із родиною. У той час жінка, виконуючи виключно домашню роботу, позбавляється можливості самореалізації поза домом.

Культурні традиції теж часто стають бар’єром для гендерної рівності. У деяких суспільствах жінка, яка прагне кар’єри, може стикатися з осудом і нерозумінням. Її амбіції сприймають як відмову від “справжнього призначення” — бути дружиною і матір’ю. Такі стереотипи заважають не лише жінкам, але й чоловікам, які прагнуть долучитися до виховання дітей чи виконувати домашні обов’язки, але стикаються з упередженням, що це “не чоловіча справа”.

Побутовий погляд або споживацький підхід до гендерної рівності часто є наслідком недостатньої освіченості й критичного мислення. Люди, які вважають, що “жінка повинна готувати” або “чоловік зобов’язаний утримувати сім’ю”, зазвичай не ставлять собі питання: “А чому саме так?”. Такі переконання часто сприймаються як даність, не піддаючись аналізу чи сумніву.

Освіченість і критичне мислення — ключі до подолання цих обмежень. Люди, які отримують знання про історію, суспільство й культуру, починають розуміти, що традиції не є статичними. Наприклад, у багатьох країнах поступово зникає уявлення про те, що лише жінка має бути відповідальною за домашній побут. Молоді пари активно впроваджують практику поділу обов’язків, де кожен бере на себе те, що йому зручніше, незалежно від гендеру.

Приклади з життя доводять, що рівність у побуті приносить позитивні зміни. Коли чоловіки долучаються до виховання дітей чи допомагають у домашніх справах, сім’ї стають більш згуртованими, а жінки отримують можливість реалізовувати себе у професійній сфері. Так само жінки, які підтримують чоловіків у їхніх “нетрадиційних” виборах, сприяють руйнуванню обмежуючих стереотипів.

Таким чином, побутові та культурні стереотипи — це перешкода, яку потрібно долати через освіту, критичне мислення та взаємоповагу. Гендерна рівність у побуті — це не лише про розподіл обов’язків, а й про спільне прагнення до гармонійного життя, де кожен має право бути тим, ким він хоче, і робити те, що приносить радість.

Юридична база як фундамент гендерної рівності

Юридичне забезпечення гендерної рівності є фундаментом, на якому будується справедливе суспільство. Міжнародні угоди, такі як Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), стали важливими кроками до визнання рівних прав. Успішні країни, такі як Ісландія, Швеція та Норвегія, демонструють, що впровадження прогресивних законів здатне значно скоротити гендерну нерівність. Наприклад, у цих країнах існують жорсткі норми щодо рівної оплати праці та декретних відпусток для обох батьків.

Закон може змінити правила гри, але справжня гендерна рівність можлива лише тоді, коли суспільство готове змінити свої переконання, руйнуючи стереотипи і підтримуючи рівність не тільки на папері, але й у повсякденному житті.

Проте нерівність часто знаходить свій прояв навіть у правовому полі. Серед поширених прикладів — різниця в оплаті праці між чоловіками й жінками на однакових посадах. У багатьох країнах жінки досі заробляють менше, ніж їхні колеги-чоловіки, хоча виконують ту саму роботу. Ще одна проблема — недостатнє представництво жінок на керівних посадах. Навіть у найбільш розвинених країнах світу жінки складають меншість серед топ-менеджерів і членів правлінь великих корпорацій.

Однією з причин таких проблем є те, що закони, хоч і важливі, не завжди гарантують швидкі зміни. Юридична рівність на папері не означає фактичної рівності в житті. Суспільні установки, стереотипи та культурні бар’єри можуть ставати серйозними перешкодами. Наприклад, навіть якщо закон вимагає рівної оплати, працівниці часто не звертаються до суду через страх втратити роботу або через суспільний осуд.

Крім того, впровадження гендерно орієнтованих політик часто стикається з опором. Дехто вважає, що подібні ініціативи “нав’язують” рівність і створюють “несправедливі” умови для чоловіків. Але це лише свідчення того, що суспільство недостатньо обізнане про значення справжньої рівності. Без зміни свідомості людей навіть найкращі закони не зможуть повністю реалізуватися.

Позитивні приклади все ж є. У деяких країнах активно працюють програми моніторингу та покарань за порушення рівності. Наприклад, в Ісландії роботодавці зобов’язані проходити спеціальну сертифікацію, яка підтверджує, що вони забезпечують рівну оплату праці. Це доводить, що контроль і чіткі механізми відповідальності можуть стати дієвим інструментом у боротьбі з дискримінацією.

Таким чином, закони — це лише перший крок до гендерної рівності. Без суспільної підтримки та усвідомлення важливості цих змін вони залишаються формальністю. Лише гармонійне поєднання правових норм і просвітницької роботи дозволить створити суспільство, де кожна людина, незалежно від статі, матиме рівні можливості.

Гендерна рівність як індикатор суспільної зрілості

Зрілість соціуму визначається не лише рівнем технологій, а тим, наскільки він відмовився від архаїчних стереотипів. Гендерна рівність — це про рівні можливості для всіх, а не про повернення до минулого, коли жінок спалювали на вогнищах за красу і називали відьмами. Чоловіки теж виграють від знищення цих старих уявлень, які змушують їх завжди бути “годувальниками” та жертвувати особистими мріями чи сімейним щастям. Рівність дає змогу кожному обирати свою роль у житті, незалежно від статі, і створює суспільство, де людей оцінюють за здібностями, а не упередженнями.

Зрілість суспільства вимірюється не кількістю збудованих хмарочосів, а рівністю можливостей для кожного, незалежно від статі.

Економічна вигода гендерної рівності очевидна. Дослідження Міжнародного валютного фонду показують, що більша участь жінок у робочій силі сприяє зростанню ВВП країни. Наприклад, у Швеції, де рівність є пріоритетом, економіка процвітає завдяки активному залученню жінок до різних сфер. Крім того, зрілі суспільства демонструють менший рівень бідності, оскільки рівний доступ до освіти та роботи дозволяє більшій кількості людей досягати фінансової незалежності.

Соціальна сфера теж отримує численні переваги. Гендерна рівність знижує рівень насильства, адже суспільства, де жінки мають більше прав і впливу, зазвичай демонструють вищий рівень толерантності й гармонії. Також рівність сприяє зменшенню розриву у рівні тривалості життя між чоловіками й жінками, оскільки зменшується психологічний тиск, пов’язаний зі стереотипними очікуваннями щодо обох статей.

Приклади успішних соціальних реформ надихають. У Норвегії та Фінляндії чоловікам активно пропонують брати декретну відпустку, і це стало нормою. В результаті чоловіки більше залучені до виховання дітей, що позитивно впливає на розвиток малюків і допомагає жінкам повертатися до професійної діяльності. Ці зміни призводять до зменшення гендерного розриву у доходах і більш рівноправного розподілу сімейних обов’язків.

Рівність також впливає на рівень щастя. У країнах, де вона є пріоритетом, люди почуваються більш задоволеними своїм життям. Це пояснюється тим, що рівність сприяє створенню середовища, у якому кожен має можливість реалізувати себе без остраху осуду чи дискримінації. Вільний вибір ролей і повага до різних форм самовираження роблять суспільство щасливішим і гармонійнішим.

Гендерна рівність — це лакмусовий папірець суспільної зрілості. Вона показує, наскільки соціум готовий до справедливості, раціонального використання ресурсів і підтримки кожного свого члена. Там, де рівність стає нормою, зростають не лише економічні показники, а й рівень загального добробуту та щастя.

Майбутнє у руках гендерної рівності

Гендерна рівність — це не лише про сьогодення, це про майбутнє, яке ми будуємо для наступних поколінь. Світ швидко змінюється, і лише ті суспільства, які адаптуються до нових умов, можуть досягти справжнього прогресу. Рівність у правах, можливостях і ставленні відкриває двері до інновацій, гармонії та сталого розвитку. Кожна людина, незалежно від статі, здатна робити свій внесок у розв’язання глобальних викликів, і лише разом ми зможемо створити краще майбутнє.

Майбутнє належить тим, хто залишає стереотипи в минулому і обирає рівність як основу прогресу.

Підтримка рівності — це не просто акт доброти чи справедливості. Це стратегія виживання у світі, де конкуренція за ресурси та ідеї зростає. Суспільства, які ігнорують потенціал половини свого населення, фактично обмежують свої можливості. Дослідження підтверджують, що компанії та країни з високим рівнем гендерної рівності демонструють вищу ефективність, продуктивність і стабільність. Це доводить, що рівність — не розкіш, а необхідність.

Водночас, майбутнє залежить не тільки від законів, але й від особистого вибору кожної людини. Ми щодня робимо вибір, який може сприяти руйнуванню стереотипів або ж їхньому укріпленню. Підтримка рівності починається з малих кроків — від розподілу побутових обов’язків до відмови від жартів, які принижують гідність іншої статі. Саме такі рішення формують культуру, яка впливає на наше завтра.

Гендерна рівність також є ключем до розв’язання багатьох екологічних і соціальних викликів. Жінки, які отримують рівні можливості, стають лідерами у сфері екології, науки, медицини та освіти. Вони пропонують унікальні рішення, які базуються на співпраці, стійкості та емпатії. І чим більше ми підтримуємо рівність, тим більше шансів маємо знайти відповіді на найскладніші питання.

Проте майбутнє потребує активної боротьби з опором. Дехто й досі бачить рівність як загрозу традиційним ролям і цінностям. Але чи варто жити минулим, коли є можливість створити справедливий і гармонійний світ? Щоб майбутнє було у руках гендерної рівності, ми маємо залишити архаїчні стереотипи у минулому, відкриваючи шлях до нового мислення.

Отже, гендерна рівність — це не просто ідея, це дороговказ до кращого життя для всіх. Там, де рівність стає основою суспільства, кожна людина отримує шанс бути почутою і гідно оціненою. І від нас залежить, яким буде цей світ для тих, хто прийде після нас.

рубрика

Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року: перспективи втілення

Резюме. В межах євроінтеграційних процесів 20 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України схвалено Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затверджено операційний план заходів на 2022-2024 роки з її реалізації. Яка мета, завдання, показники та етапи досягнення цілей Стратегії, а головне – особливості реалізації в умовах воєнного стану — читайте нижче.

Огляд положень Стратегії та окремі зауваги

На виконання зобов’язання забезпечення наскрізності принципів гендерної рівності в освіті, взятого Урядом України в рамках міжнародної ініціативи “Партнерство Біарріц” з утвердження гендерної рівності, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 р. №1163-р схвалено Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затверджено операційний план заходів на 2022—2024 роки з її реалізації.

Схвалення Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти є прогресивним показником євроінтеграційних процесів, які відбуваються, незважаючи на всі виклики, що постали перед Україною. Освіта залишається ключовим елементом закріплення цінностей, принципів, норм, які становлять основу боротьби українського суспільства за незалежність.

Частиною російської інформаційної війни проти України є маніпулятивна риторика проти гендерної рівності та прав людини. Незважаючи на наявність недоліків, освіта за роки незалежності нашої держави зазнала великих позитивних змін: з підручників зникають дискримінаційні та стереотипні зображення й тексти, відбувається антидискримінаційна експертиза освітнього контенту, гендерні політики отримують видимість на всіх освітніх рівнях.

На жаль, умови, в яких приймалась Стратегія та планується її реалізація, є надскладними. Не виключено, що виконання частини завдань Стратегії буде відтерміновано, доки Україна не здобуде перемогу та розпочне повне відновлення. Також для реалізації багатьох завдань, визначених в Стратегії та плані, потрібні будуть додаткові програми та акти.

Велика пересторога — це те, щоб окремі завдання Стратегії так і не залишились лише декларативними.

До речі, Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти повинна була бути розроблена та затверджена Кабінетом Міністрів України у 2021 році відповідно до зазначеного Плану заходів з реалізації зобов’язань в рамках міжнародної ініціативи “Партнерство Біарріц”. Проте робота над Стратегією вийшла за межі визначеного терміну та була схвалена КМУ 20 грудня 2022 року. Незважаючи на те, що Стратегія схвалена й опублікована в останні дні 2022 року, вона все ж містить в показниках та етапах досягнення цілей, а також в строках виконання операційного плану з реалізації Стратегії «виконання в 2022 році». Така плановість доволі насторожує в контексті співвідношення виконання з позиції реальної чи формальної перспективи.

Як зазначено у Стратегії, її метою є забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації у сфері освіти, для всіх учасниць/учасників освітнього процесу, на всіх рівнях освіти шляхом запровадження змін у структурно-організаційному та змістовно-процесуальному аспекті. Реалізація Стратегії сприятиме досягненню чотирьох визначених стратегічних цілей:

Комплексне впровадження принципів, політики й заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до людської гідності та недискримінації у нормативно-правових документах у сфері освітияк одне з ключових питань фундаментальних прав і пріоритетів у контексті євроінтеграції.
Посилення ролі закладів освіти у координації дій суб’єктів реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти, запобігання та протидії насильству і дискримінації та вдосконалення освітнього процесу на засадах рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до людської гідності, недискримінації, інклюзивності та протидії насильству, зокрема за ознакою статі.
Посилення компетенції й можливості професійної спільноти фахівчинь і фахівцівз питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, розширення міжнародного співробітництва у напрямку забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації, впровадження практик інклюзивності у сфері освіти як основи для подолання наслідків військових дій і післявоєнної відбудови України.

Основними завданнями для досягнення першої стратегічної цілі є:

проведення гендерно-правової експертизи нормативної бази у сфері освіти та органів управління освітою;
внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері освіти та діяльність органів управління освітою;
перегляд, оновлення і розроблення стандартів для всіх рівнів освіти шляхом визначення ціннісних орієнтирів, ключових компетентностей з урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
використання в діловодстві форм жіночого роду поряд із чоловічими відповідниками для позначення осіб різної статі, забезпечення використання гендерно чутливого, недискримінаційного мовлення/мови під час ведення документообігу у сфері освіти;
проведення раз на три роки гендерного аудиту закладів освіти, розроблення методичних рекомендацій щодо його проведення.

Деякі зауваги. У цих завданнях Стратегії не визначено завдання проведення гендерної експертизи всіх проєктів нормативно-правових актів в сфері освіти.

В показниках та етапах досягнення першої цілі по завданнях визначено, що кількість нормативно-правових документів, які пройшли гендерно-правову експертизу становить: 10 – протягом 2022-2024, 15 – протягом 2025-2027, 20 – протягом 2028-2030. Враховуючи, що визначення «нормативно-правові документи» носить широкий спектр охоплення, видаються доволі низькими прогнозовані показники щодо визначеної кількості цих документів на зазначені періоди. В оперативному ж плані в межах реалізації першої цілі навпроти завдання «проведення гендерно-правової експертизи нормативної бази у сфері дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти та органів управління освітою» визначено строк виконання 2024 рік. В завданні «внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти та діяльність органів управління освітою» визначено строк виконання 2023 рік. У цьому контексті доцільніше ставити завдання проведення гендерно-правової експертизи нормативної бази, а вже після, враховуючи рекомендації, — внесення змін до нормативно-правових актів. Також не доцільно обмежувати строки виконання одним конкретно визначеним роком.

Щодо визначеного в операційному плані проведення на постійній основі гендерного аудиту закладів освіти у 2023 році, то цей строк не є реалістичним, оскільки очікується ще розроблення методичних рекомендацій (також у 2023 році) і процес аудиту, який розпочнеться з аудиту Міністерства освіти і науки, а вже після і в інших освітніх закладах буде відбуватись в значно триваліші строки. До речі, цей строк не зовсім узгоджується з показником і етапами досягнення цілі, визначеними в Стратегії. Там визначено проведення гендерного аудиту у 2022-2024 у 15 закладах освіти. Відповідно до методології та критеріїв проведення гендерного аудиту закладів освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 05 листопада 2021 року №1182, метою проведення гендерного аудиту є оцінювання стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в закладах освіти, виявлення існуючих проблем, визначення шляхів скорочення фактичної нерівності жінок і чоловіків та змін, що відбулися (у порівнянні з результатами попереднього аудиту), а також підвищення обізнаності працівників щодо застосування комплексного гендерного підходу в їхній діяльності.

Питання виникають і щодо цифр в етапах досягнення цілі по показнику «Кількість закладів освіти, які дотримуються принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: у 2022-2024 рр. – це 10 закладів, у 2025-2027 рр. – також 10 закладів, 2028-2030 рр. – 15. Тобто планується за 8 років реалізації Стратегії отримати показник 35 закладів освіти, які дотримуються принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Це занижені показники, бо, маючи такий розгорнутий план заходів, конкретні завдання і відповідальних виконавців, кількість закладів освіти, які дотримуються принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, за всі роки реалізації Стратегії має досягти 100%. Це ціль демократичної держави й прагнення цивілізованого суспільства — освітній простір, позбавлений дискримінації, освітній простір повного забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків.

У Стратегії визначено, що у 2022-2024 рр. у 10 закладах професійної (професійно-технічної), вищої та післядипломної освіти, буде запроваджено інститут радництва з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі (також 10 у 2025-2027 рр. та 15 у 2028-2030 рр.). Проте в операційному плані з реалізації Стратегії не визначено ні завдань, ні відповідальних осіб, ні іншої інформації щодо даного інституту радництва.

Важливий момент щодо завдання про кількість закладів освіти, які запровадили у документообіг принципи гендерно чутливої, недискримінаційної мови. У Стратегії визначено, що у 2022-2024 рр. та у 2025-2027 рр. це буде по 15 закладів, 2028-2030 рр. – 20 закладів. З метою комплексного вирішення цього завдання слід розглянути можливість видання певного нормативно-правового акта МОН щодо приведення у відповідність документообігу (алгоритм пропонованих змін) у всіх закладах освіти з визначеного періоду.

Основні завдання, спрямовані на досягнення другої стратегічної цілі:

формування недискримінаційного освітнього середовища з урахуванням Концепції реалізації державної політики “Нова українська школа” на період до 2029 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. №988, створення безбар’єрного, інклюзивного середовища, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення;
використання форм та методів навчання/виховання, що сприяють створенню атмосфери взаємоповаги, взаємодії, інклюзивності, унеможливлюють дискримінаційне ставлення один до одного всіх суб’єктів освітнього процесу;
розроблення та впровадження програм підготовки фахівчинь і фахівців у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
запровадження гендерної складової у стандартах вищої освіти за всіма спеціальностями;
сприяння у закладах дошкільної освіти заохоченню хлопців і дівчат до спільної господарсько-побутової праці, спільних занять/ігор, спільного користування ігровим/навчальним інвентарем.

Деякі зауваги. В межах реалізації другої стратегічної цілі одним з найважливіших завдань є наявність у працівниць/працівників, які надають освітні послуги, знань та розумінь гендерної тематики. В обов’язковому порядку компетентності освітян повинні охоплювати питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, гендерних компетентностей. Неможливо формувати недискримінаційне освітнє середовище, якщо вихователь/вихователька, педагог/педагогиня чи викладач/викладачка не має розуміння поняття гендеру, гендерної рівності, цінностей гендерної політики.

Припускаю, що через некомпетентність працівниць/працівників закладів освіти до сьогодні наявні в дитячих садочках окремі куточки з дівчачими і хлопчачими іграшками, нав’язуються стереотипи жіночої й чоловічої поведінки. А також, як зазначено в самій Стратегії, наявні інші елементи дискримінації за ознакою статі: зміст навчальних предметів та його відображення в навчально-методичній літературі, взаємини в педагогічному, дитячому, учнівському, студентському колективах, стиль викладання та педагогічного спілкування, упередженість в оцінюванні навчальних та професійних результатів суб’єктів освітнього процесу, наявність окремих програм/блоків для дівчат і хлопців.

Основні завдання, спрямовані на досягнення третьої стратегічної цілі:

інформаційна та науково-методична підтримка впровадження принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти, забезпечення взаємодії закладів освіти;
організація та проведення наукових заходів, виконання наукових досліджень, започаткування та розповсюдження періодичних наукових та методичних видань з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
оприлюднення на вебсайтах закладів освіти навчальних програм із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
розміщення на вебсайтах закладів освіти інформації щодо реалізації цієї Стратегії;
запровадження під час прийому на роботу працівниць/працівників у сфері освіти (зокрема під час їх призначення на керівні посади) обов’язкового підвищення кваліфікації з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Деякі зауваги. Розміщення на вебсайтах закладів освіти інформації щодо реалізації Стратегії є не лише завданням, яке реалізовує принцип прозорості й відкритості, а також є показником самооцінки та самоаналізу кожним закладом, що зроблено і в якій мірі. Проте не кожен заклад освіти має свій власний вебсайт. А також не визначено періодичності такого оприлюднення, як, наприклад, оприлюднювати інформацію щорічно, за попередній навчальний рік (чи інший календарний проміжок часу), до «визначеної дати».

Тому доцільно було б визначити обов’язковість періодичності підготовки закладом освіти інформації щодо реалізації Стратегії, а також після цього – її висвітлення. Також було б прогресивним кроком формування на сайті МОН мапи освітніх закладів щодо результатів реалізації Стратегії. Таким чином, вся інформація була б систематизована і розміщена на одному ресурсі, зручному і доступному для використання, з можливістю швидкого пошуку інформації з усіх закладів країни в одному місці, що забезпечило б не лише відкритість і доступність даних, а й можливість запозичення кращих практик.

Основні завдання, спрямовані на досягнення четвертої стратегічної цілі:

передбачення навчальними програмами (серія резолюцій Ради безпеки ООН “Жінки, мир, безпека”) висвітлення ролі жінок і дівчат у конфліктному та постконфліктному врегулюванні;
забезпечення паритетності відображення внеску жінок у перемогу як у військовій, так і цивільній сфері, в навчальних програмах та освітньому середовищі;
забезпечення військової, національно-патріотичної підготовки в закладах освіти різного рівня, позбавлення стереотипних уявлень про роль жінок і чоловіків;
розроблення у співпраці з кращими вітчизняними та іноземними архітекторами рекомендацій і типових архітектурних проєктів закладів освіти з урахуванням недискримінаційного, інклюзивного, безбар’єрного підходу, вимог щодо безпеки, енергоефективності, а також до нової української школи тощо.

Деякі зауваги. Четверта стратегічна ціль, а також завдання для її реалізації є надзвичайно складними. Через воєнні атаки ворога постійно зазнають фізичних руйнувань заклади освіти. За час воєнного стану освітній процес змінював різні форми, щоб бути максимально адаптованим до обставин.

Для прикладу, визначена в Стратегії чи операційному плані кількість об’єктів освітньої інфраструктури, відновлених з урахуванням недискримінаційного, інклюзивного, безбар’єрного підходу, а також вимог щодо безпеки, енергоефективності та до нової української школи, на 2022-2030 є дуже умовною, оскільки неможливо передбачити, як довго триватимуть воєнні дії та до яких масштабів руйнувань, в тому числі об’єктів освітньої інфраструктури, вони призведуть.

Проте те, що можна зробити для виконання поставлених завдань вже тепер, — це забезпечувати якісну військову, національно-патріотичну підготовку в закладах освіти різного рівня. При чому абсолютно повністю має бути викорінений стереотипний поділ на окрему підготовку для дівчат і підготовку для хлопців, де медицина – це дівчача частина, а військова справа – це хлопчача.

Також в контексті реалізації четвертої стратегічної цілі планується активізація співпраці та сприяння інституційній взаємодії із сектором безпеки й оборони в частині розроблення тренінгових програм для суб’єктів освітньої діяльності з питань поводження, самозахисту і первинної допомоги під час екстремальних ситуацій, у тому числі в умовах воєнного стану.

Висновки

Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та операційний план заходів на 2022-2024 роки з її реалізації є потужним і важливим актом подальших змін і процесів реалізації державної політики в забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти.

Стратегія визначає базові принципи, цільові групи, стратегічні цілі та завдання щодо реалізації державної політики в забезпеченні рівних прав та можливостей, а також в поєднанні з планом — конкретні заходи реалізації, строки виконання та очікувані результати.

Враховуючи, що серед принципів, на яких ґрунтується Стратегія, визначено відкритість і прозорість, оптимальність варіантів розв’язання проблем, орієнтація на кращі міжнародні стандарти та практики у сфері освіти, широке, активне залучення жінок і чоловіків та всіх заінтересованих сторін до реалізації, досяжність цілей та вимірюваність очікуваних результатів її реалізації, то для успішності й дієвості Стратегії вона має бути активною і гнучкою в реалізації, відкритою до обговорення і вдосконалення, а також доповнення шляхом прийняття додаткових програм та актів для якості процесу реалізації.

В межах наших пропозиції вважаємо наголосити на доцільності:

проведення гендерної експертизи всіх проєктів нормативно-правових актів у сфері освіти;
проведення гендерно-правової експертизи чинної нормативно-правової бази, за результатами якої, враховуючи рекомендації, — внесення змін до нормативно-правових актів;
підготувати й видати МОН нормативно-правовий акт щодо приведення у відповідність документообігу (алгоритм пропонованих змін) у всіх закладах освіти з визначеного періоду;
в обов’язковому порядку компетентності освітян повинні охоплювати питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, гендерних компетентностей;
враховуючи, що не кожен заклад освіти має свій власний вебсайт, а також з метою якісної самооцінки й оцінки, запозиченні кращих практик реалізації Стратегії, розглянути можливість формування на сайті МОН “мапи освітніх закладів щодо результатів реалізації Стратегії”. Таким чином, вся інформація була б систематизована й розміщена на одному ресурсі, зручному й доступному для використання. В результаті чи не основний показник реформування — “кількість закладів освіти, які дотримуються принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” — повинен досягти максимального рівня, консолідуючи результативність всіх заданих заходів і завдань (в Стратегії він надто занижений).
Також доцільно уникати невизначеності в пунктах операційного плану (найменування завдання, заходу): строків виконання, очікуваного результату чи відповідальних виконавців, де замість конкретних даних в певних пунктах зазначена помітка: -“-. З відповіді Міністерства освіти і науки на запит щодо таких позначок в документі надано інформацію, що дана позначка означає дублювання строку виконання та дублювання відповідальних виконавців. Вважаємо негативною ознакою в централізованому офіційному акті вказувати замість конкретного показника в операційному плані, який повинен йти до виконання і звітування, позначку -“-, це сприяє неоднозначності трактування і застосування.

А в попередньому матеріалі можна прочитати про наскрізну інтеграцію гендерного компонента в освітній процесі.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці Європейського Союзу в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що впроваджується Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст інформації несе Громадська організація «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.

ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ОСВІТІ: КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анастасія Шикіта
Ольга Бацман

Секційний напрямок

Педагогіка та освіта

Як цитувати

Шикіта , А., & Бацман , О. (2024). ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ОСВІТІ: КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ. Матеріали конференцій МНЛ, (29 листопада 2024 р., м. Суми), 449–453. Вилучено з https://archive.liga.science/index.php/conference-proceedings/article/view/1445

Анотація

Інтеграція гендерного компоненту в освітній процес є важливою умовою розвитку рівноправного суспільства. Заклади вищої освіти відіграють ключову роль у формуванні гендерної культури, яка сприяє подоланню стереотипів, забезпеченню рівних можливостей та формуванню толерантного суспільства. Науковці, такі як С. Оксамитна [13], С. Вихор [2], Т. Комар [6], Я. Крижанівська [10] та
Л. Шлєіна [19], наголошують на необхідності впровадження системних підходів до формування гендерної рівності в освітньому середовищі.

Посилання

Васильченко О. Сутність, структура та зміст гендерної культури студентів університету // Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки № 1. 2013 С. 50-58. https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2013/2013-ped-1.pdf#page=50 (дата звернення: 12.11.2024).

Вихор С.Т. Гендерна автобіографія як метод вивчення процесів гендерної соціалізації. // Наукові записки. Серія: Педагогіка. №3, 2012. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=NZTNPU_ped_2012_3_39 (дата звернення: 18.11.2024).

Ільїна О.О. Формування гендерної культури майбутніх вчителів початкових класів // Наукові записки кафедри педагогіки. 2015. №38. С. 95-102.

Калько І. В. Гендерна культура в духовно-моральному розвитку студентської молоді. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2012. № 3. С. 65–71.

Ковалькова Т. О. Дослідження ставлення студентів до гендерних проблем сучасності // Наукові записки Малої академії наук України. 2022. № 2 (24). URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1950373 (дата звернення: 13.11.2024).

Комар Т.В. Гендерні особливості міжособистісної взаємодії студентів-психологів // Вісник Національного університету оборони України 5 (69), 2022. С.75-83. URL: http://visnyk.nuou.org.ua/article/view/263861/261433 (дата звернення: 21.11.2024).

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18 груд. 1979 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text (дата звернення: 20.11.2024).

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами: прийнята 11 трав. 2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-11#Text (дата звернення: 20.11.2024).

Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Крижанівська Я.К. Врахування гендерних особливостей у професійній підготовці фахівців. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Одеса, 2022. 113 с. URL: https://dspace.onu.edu.ua/items/f3579338-79ab-4d15-add0-46c96bd2ba61 (дата звернення: 13.11.2024).

Мащак С.О., Борух В.В. Взаємозв’язок гендерних стереотипів з рівнем самооцінки та самореалізацією особистості // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, 2024. С. 26-30. URL: http://psy-visnyk.uzhnu.uz.ua/index.php/psy/article/view/299/373 (дата звернення: 21.11.2024).

Мохорєва О.М. Робоча програма навчальної дисципліни «Гендерна психологія». Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2023. URL: file:///C:/Users/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0/Downloads/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D0%9F%D0%94%D0%A4.pdf (дата звернення: 29.10.2024).

Оксамитна С. Гендерна культура як основа демократичного суспільства. URL: https://www.example.com (дата звернення: 29.10.2024).

Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 верес. 2005 р. № 2866-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 52. Ст. 561.

Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 6 верес. 2012 р. № 5207-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 32. Ст. 412.

Савельєва Ю.М, Коляда Н.В. Робоча програма навчальної дисципліни гендерна психологія. Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет Факультет іноземної філології та соціальних комунікацій Кафедра психології, політології, соціокультурних технологій, Суми 2019 р. https://ppst.sumdu.edu.ua/images/pdf/2.2.pdf.

Стельмах Х.М. Робоча програма навчальної дисципліни «Гендер і культура». Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2019. URL: https://philology.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/02/RP_bak_vybir_Gender-i-kultura.pdf (дата звернення: 29.10.2024).

Хомяк О.В Робоча програма навчальної дисципліни «Основи теорії гендеру». Харківський національний університет внутрішніх справ, Кременчуцький льотний коледж, Кременчук, 2023. URL: file:///C:/Users/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0/Downloads/%D0%A0%D0%9D%D0%9F%20%D0%9D%D0%94%20%D0%9E%D1%81%D0%BD.%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80.%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4..pdf (дата звернення: 29.10.2024).

Шлєіна Л. Ґендерна культура студентської молоді закладу вищої освіти. Педагогіка. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/20_2018/part_3/35.pdf (дата звернення: 29.10.2024).

Юник І. Г. Робоча програма вибіркової навчальної дисципліни «Гендерна політика». Вінницький державний педагогічний університет Імені Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2020. URL:https://vspu.edu.ua/faculty/histor/docs/pravo/%D0%92%D0%9A%20%D0%A0%D0%9F%20%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0.pdf (дата звернення: 29.10.2024).

Ярова Ю. Ф. Принципи гендерної педагогіки в контексті формування сучасної освітньої парадигми. 2021. URL: http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/10097 (дата звернення: 25.10.2024).