Говори українською. Пишайся українською
21 лютого весь світ відзначає День рідної мови. Цей день із присмаком гіркоти. Саме в цей день 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. І у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
Мова – це той інструмент, який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності, нації.
Ми маємо бути щасливими, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки – тут коріння роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.
Світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших мов земної кулі.
У 1934 році на конкурсі мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу.
За мелодійністю українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській. Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні. Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю найталановитіших письменників.
Ми маємо пишатися нашою мовою такою величною та унікальною.