Гончаренко Сергій Леонтійович

13 Січня 8:17

Народився 8 вересня 1976 року в місті Комсомольське Старобешівського району Донецької області. Батько – військовослужбовець, медик, проходив службу в Афганістані. Мати – гірничий майстер, людина праці та великої душі. Із дитинства виховувався в дусі відповідальності, поваги до праці та служіння людям. Він народився у звичайній родині, але прожив незвичайне життя – життя служіння. З 1 по 5 клас навчався у середній школі № 9 м. Стрий, Львівської області, з 6 по 9 клас — у середній школі №7 Коростеня. У 1994 році закінчив СПТУ-150 Старобешівського району Донецької області, здобув спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю.

21 листопада 1994 року був призваний на строкову військову службу. Служив матросом у військовій частині А1594 (м. Очаків, Миколаївська область). З 28 червня 1995 року проходив службу мічманом, командиром відділення мотористів тієї ж частини. 31 вересня 1998 року звільнений у запас.

Його шлях був наповнений працею, відповідальністю і честю. Він не шукав легких доріг і не ховався за спинами інших.

У період з 17 квітня по 31 жовтня 2000 року працював слюсарем-ремонтником на Київському суднобудівному-судноремонтному заводі.

09 січня 2001 року знову призваний на військову службу до частини А4602 (м. Коростень), де обіймав посаду командира відділення.

З грудня 2002 року переведений до частини А1796 (м. Коростень, Житомирська область), де служив начальником сховища зберігання та ремонту засобів ураження. 31 грудня 2004 року звільнений з військової служби у зв’язку зі скороченням штатів.

З метою підвищення професійної кваліфікації, з 18.04.2005 по 03.10.2005 навчався у Житомирському технологічному коледжі, здобув спеціальність верстатник деревообробних верстатів.

У подальшому працював: столяром на МПП «Фортуна», ЗАТ «Коростенський фарфор», ТОВ «АТБ-Маркет», слюсарем з механоскладальних робіт на ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування», слюсарем на ПП «Фармацевтична фабрика НВО “Ельфа”», ПрАТ «Янтар». Завжди був відповідальним, працьовитим, надійним у будь-якій справі. Для рідних і близьких завжди залишався турботливим сином, чоловіком, батьком, людиною з відкритим серцем і твердими принципами.

Він знав, що таке армія. Знав, що таке дисципліна. Знав, що таке відповідальність за людей поруч.

І коли настав час – пішов захищати Україну. 19 квітня 2023 року Сергій Гончаренко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А2962, 21 окремому мотопіхотному батальйоні «Сармат», у званні штаб-сержанта, на посаді командира 2-го зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу, позивний «Філін».

13 липня 2024 року о 22:15 Сергій Гончаренко загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок ураження позицій FPV-дроном поблизу села Калинівка Бахмутського району Донецької області.

Він до останнього залишався вірним Військовій присязі, мужньо боронив свободу, незалежність і майбутнє України.

Визнаний загиблим по рішенню суду.