Дубина Микола Анатолійович
Народився 7 березня 1969 року в селі Обиходи Коростенського району.
В 1976 році пішов до 1 класу Обиходівської середньої школи та в 1986 році здобув повну загальну середню освіту.
В 1987 році був призваний до лав радянської армії, де відслужив 3 роки у військово-морському флоті. Повернувшись додому, пішов навчатись в автомобільну школу ДТСААФ та отримав водійське посвідчення. Одразу ж влаштувався на роботу в колгосп.
З 1990 року по 2013 рік працював водієм-електромонтером в Коростенському РЕМ.
В 1991 році одружився з Людмилою Валентинівною. В шлюбі народили та спільно виховали двох синів Олександра та Дмитра, дочекалися онуків. В селі Грозине односельчани знали Миколу як щиру людину, доброзичливого сусіда, майстра «умілі руки».
З 2013 року по 2018 рік працював на ПП «Укрпалетсистем». В 2020 році пішов на пенсію, але не зміг «сидіти вдома», тому вже в 2021 році вже працював водієм в ПП «Автомагістраль».
В травні 2024 року Коростенським ТЦК та СП Миколу Анатолійовича призвали захищати Україну від ворога. Служив старшим солдатом, гранатометником 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А 0998.
Останній раз він дзвонив дружині прямо з бліндажа, під звуки пострілів – вночі 19 січня. Сказав, щоб не хвилювалася. А вона чекала на дзвінок від свого воїна із позивним «Чікаго». Відчувала, що щось не так…І ось під вечір принесли похоронку – старший солдат Дубина Микола Анатолійович загинув 27 січня 2025 року недалеко від населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Плачучи дружина згадує, як він не задовго до загибелі розповідав, що врятував життя важкопораненого молодого хлопчини – витягнув на собі під кулями. Покинути його не міг, бо не уявляв собі, як би він зміг з цим жити.
Спокійний на характер, Микола завжди виконував військові накази, навіть знаючи, що це буде вартувати йому життя…