Брицун Юрій Олександрович
Народився 17 листопада 1982 року в місті Коростені. Навчався в Коростенській загальноосвітній школі №10. З юнацтва захоплювався введенням домашнього господарства: розводив качок, перепілок, нутрій, кролів, свиней, баранів та навіть голубів. Займався городиною так, що могла позаздрити будь-яка господиня. Юрій був дуже працьовитим. Він мріяв побудувати свою ферму та розводити домашніх тварин.
Навесні 2001 року пішов на військову службу, проходив її у складі 95 бригади міста Житомира. Після служби, повернувшись до рідного міста, пішов працювати на підприємство «Укртелеком», на посаду зв’язківця (кабельщика-спайщика).
2004 року Юрій одружився та був щасливий у родині. В 2007 році він перейшов працювати на завод ЖБШ. В 2009 році подарував молодій родині бажаного сина Артема. Юрій Олександрович був дуже доброю, чуйною людиною. Ніколи не проходив повз нужденного, завжди допомагав людям.
З 2024 року Юрій проживав в місті Вінниця, яке йому дуже подобалось та мріяв купити там будинок.
9 червня 2024 року його призвали до лав ЗСУ. Службу проходив у складі 65 окремої механізованої бригади молодшим сержантом, на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби, першого механізованого батальйону. Воєнний шляяях пройшов через н.п. Оріхів, Роботине, Новоданилівки, Новопокрівки, Копані, Преображенки Запорізької області. Перебуваючи на передових позиціях, проявив себе справжнім воїном та надійним побратимом, мав позивний «Ян».
У листопаді 2024, потрапивши під скиди FPV дронів, Юрій отримав поранення, але після двох тижнів – знову повернувся до військової частини.
На початку лютого 2025 року отримав відпустку на 14 днів та приїхав додому, а вже 22 лютого повернувся до своїх побратимів. 2 березня 2025 року, при виконанні бойового завдання, знову потрапив під артилерійський обстріл та скиди FPV дронів на околицях населеного пункту Роботине Запорізької області, отримав смертельні поранення.
Юрій віддав своє безцінне життя за свободу та незалежність України. Захисникові назавжди 43…
Юрій був відданим воїном своєї країни та мав незламний дух. Проявляючи свою хоробрість, силу та волю духа, в дуже складних бойових ситуаціях, врятував життя декількох побратимів. Він завжди казав своєму сину, що «йде не вбивати, а РЯТУВАТИ».
Юрій мав ще стільки мрій, які нажаль залишаться не здійсненними. Поховали Героя-захисника на Алеї Слави.
За життя був нагороджений: медаллю «ЗА НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ», особисто за представленням командира 65 ОМБр, хрестом «ЧЕСТЬ І СЛАВА»; відзнакою «65 окрема механізована бригада».