Екскурсія Древлянським парком

Парк Древлянський. Древлянський парк входить в ТОП-12 найкращих парків України. Парк розташований по обох берегах річки Уж. На території парку знаходиться 3 древлянське городище, яке віднесене до археологічної пам’ятки. Зберігся природний ландшафт – мальовнича флора та виходи скельних порід. У світових довідниках дана природа має назву «Маленька Швейцарія». «Древлянський» парк сміливо може змагатися зі знаменитою Софіївкою в Умані, і якщо Софіївка має штучний ландшафт, то в Коростені він природний.

Не дарма даний парк має назву Древлянський. В парку представлені абсолютно всі пам’ятки часів древлянського періоду, а також як раніше було сказано, тут розташоване одне із древлянських городищ.

Пам’ятник деруну. Як відомо, кожного року в 2 суботу вересня в Коростені проходить Міжнародний фестиваль дерунів, цього року буде вже ювілейний 10. За останні роки на даний фестиваль приїжджало близько 50 тис. туристів. Деруни на Поліссі – священна страва. У кожної господині є близько десятка рецептів приготування дерунів та стільки ж секретів. У 2008 році на 1 фестивалі дерунів було зафіксовано рекорд і внесено його до Книги рекордів України. Місцеві умільці приготували дерун вагою понад 100 кг і довжиною 2 м. На 2 фестивалі дерунів в 2009 році було відкрито даний пам’ятник за підтримки голови Верховної Ради України Володимира Литвина за кошти місцевого населення.

Пам’ятник до 1300-річниці заснування м. Коростеня. Назва міста походить від давньослов’янського слова «кари» або «кору» – камінь, гора. Це помітно в назві гірського масиву Карпати. Територія древнього міста була заселена вже в давні часи. Тут, починаючи з 6 століття н.е. жив один із великих східнослов’янських народів – древляни, що об’єднував 8-10 окремих племен. До входження до складу Київської Русі древляни мали окреме князівство з центром у Іскоростені, що виникло у 8 столітті. Пам’ятний знак відкритий в 2005 році до 1300-річчя заснування міста. Хоча археологічні знахідки підтверджують, що вже в 6 столітті н.е. на території Коростеня існувало поселення з високим рівнем самоврядування та технологій різних ремесл.

Скульптура Володимира Великого. Не можна оминути і скульптуру на честь хрестителя Русі Володимира Великого. Цілком справедливо, що розташований він в Коростені. Саме з древлянської історії розпочалася історія хрещення на Русі, адже першою християнство прийняла саме княгиня Ольга і принесла його у князівську династію. Скульптура зустрічає відвідувачів одразу ж з центрального входу у парк. Скульптура представляє собою князя, який тримає у правій руці хрест, а у лівій уривок із Святого письма. Скульптура виготовлена з токівського граніту, який є складним для роботи. Однак заслужений художник України Віталій Рожик та народний художник України Василь Фещенко зробили чудову роботу. На будівництво скульптури було витрачено більше, ніж 1 млн. гривень.

Парковий фонтан. Фонтан створений та встановлений в даному парку ще в далекому 1985 році. Виготовлений він з червоного граніту, який є характерним саме для Коростеня і є лише в Коростені. З даного граніту було зроблено Мавзолей в Москві та будівлю залізничного вокзалу у Києві.

Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам. Пам’ятник присвячений воїнам, що воювали в Афганістані. Являє собою надрізану ракету, яка повинна була злетіти в небо, але так і залишилася на землі. Дане відображення показує зламані в бойових діях молоді долі. Орден Червоної зірки, Орден афганської революції, «За відвагу», Герой Радянського Союзу, Герой Росії – далеко не повний перелік нагород, деяких – посмертно.

Скульптура княгині Малуші та її сина князя Володимира. Повертаємося до древлянських часів. У центрі ми бачимо княжу Малушу, яка відправляє свого сина князя Володимира хрестити Русь, щоб прославити древлянських дух у віках. Після того, як княгиня Ольга спалила Іскоростень, Малуша була взята до княжого полону, де провела 10 років аж поки не отримала ключі від княжих клітей. Коли Малуша народила від Святослава сина Володимира (майбутнього хрестителя Русі), Ольга визнала його князем і він виховувався разом з братами Ярополком і Олегом, а вихователем племінника став Добриня Нікітич.

Скульптура Добрині Нікітичу. У 969 році, перед повторним походом на Візантійську Болгарію, князь Святослав ділить свою військову дружину між трьома синами. Онуку князя Мала випало сісти на престол Новгородської землі. З ним йде і його дядько Добриня, щоб продовжувати навчати малолітнього князя державній мудрості. Отже, коростенцю довелося керувати землею, в якій народився Ігор, що вже чверть століття покоїться на Коростенщині. Таку витівку долі можна вважати не інакше, як вихід Добрині Нікітича на арену української історії. Не раз дружина під керівництвом Добрині здобувала перемогу у битвах, результатом яких стало вигнання варягів-грабіжників і встановлення миру в слов’янських землях. Русь стала жити за законами свого народу. Скульптуру відкрито в 2012 році до 1307 річниці міста Коростеня. Добриня тут разом зі своїм вірним другом –конем. Якщо потерти копито коня і загадати бажання, то воно обов’язково здійсниться. А також місцеві жителі дуже люблять залазити на коня і робити цікаві фото.

Геологічні пам’ятки природи місцевого значення «Баранячі лоби», «Ольжині купальні», «Велетенські котли». У всьому світі відомий «Коростенський плутон» – величезний масив геологічних порід. Геологічна будова території Коростенищини є дуже складною. Вона формувалася упродовж довгого періоду в загальній історії утворення земної кори. З пішохідного мосту ви можете побачити немалу кількість невеликих скель, які прикрашають місцевість і навіть мають власні назви – «Ольжині купальні», «Плечі перуна», «Баранячі лоби», «Гігантські котли». Скелі складаються з червоного граніту та мають згладжені верхівки, що пояснюється дією льодовика. Ці скелі мають історичне, наукове та естетичне значення та є мінерально-петрографічними пам’ятками України. За часів крейдового періоду територію Коростеня заливало море, доказом чого є відкладення кременю з відбитками раковин молюсків.

Спуск до річки, альтанка, річковий фонтан. Стрімка річка Уж звивається між величезними гранітними валунами та є притокою Прип’яті. Вона чимось схожа на гірську річку, така ж прозора, холодна та швидка. Річка перерізає місто на 2 частини і протікає в стародавньому каньйоні під 30 метровою кручею. Літописи запевняють, що в стародавні часи річка Уж була глибшою та ширшою, ніж сьогодні. До самого Іскоростеня з Прип’яті ходили човни. Даний фонтан, який ви бачите на річці встановлено для того, щоб створювати гарний настрій та атмосферу гостям та жителям міста.

Скульптура княгині Ольги, купальня Ольги. За легендою древляни пробачили княгиню Ольгу за спалене до тла місто, яке вона спалила щоб помститися древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря, який на той час несправедливо збирав данину з древлян. Після прийняття хрещення в 957 році Ольга повернулася до Іскоростеня, де і оселилася жити. За її наказом на одному з городищ було збудовано високий терем, де вона жила в повній самотності, шукала порятунку в молитві та тяжко працювала. Поруч вона звела церкву, де також молилася. Це була перша християнська церква на Русі, яка була збудована задовго до хрещення Русі. Місцевість, де стояла церква, і сьогодні в народі називається «святьєм». Внизу, під кручею неприступних скель, Ольга облюбувала собі місце для купання, де під швидкими струменями любила омивати своє тіло. За переказом цю «ванну» (ванна тому, що з висоти пташиного польоту дане місце дійсно нагадує форму ванної) нібито влаштувала сама княгиня Ольга. Сьогодні на одному з каменів встановлена табличка, де зазначено, що саме тут вона купалася.

Скульптура князя Мала. За життя князь Мал був високим і мужнім, сміливим і розсудливим, мудрим і гарним чоловіком. Древляни дуже любили його та називали «пастухом землі древлянської». Мал до речі дуже хотів одружитися на княгині Ользі, але всі його спроби були невдалими, а Ольга навпаки все більше мстила древлянам. Поважали князя мала також і Сіверяни, і не лише за розум та мужність, а і за те, що він мав законні права на Київ. Скульптуру видно майже з кожної частини парку, а сам князь Мал ніби дивиться на місто з висоти своїм мудрим поглядом.

Військово-історичний комплекс «Скеля».

Унікальність даного комплексу в поєднанні неповторної підземної фортифікаційної споруди з масою службових та технічних приміщень, з багатою колекцією історичних артефактів епохи Другої світової війни. Сам підземний командний пункт Коростенського укріпленого району, так званої «Лінії Сталіна», був збудований 1935 році в товщі граніту древнього городища древлян. І на той час виявляв собою надзвичайно досконалий і таємний витвір інженерії. Усіх хто доторкнувся до історії «Скелі» вона не залишає байдужім. Вона поправу вважається історичною «перлиною» Коростеня і без перебільшення – всієї України!