Новіков Олександр Васильович
Народився 29 лютого 1976 року в місті Коростень Житомирської області. Як і всі, хто народився у цей незвичайний день, він, здавалося, ніс у собі особливий, яскравий дар. Олександр навчався у Коростенській ЗОШ №6, а згодом обрав робітничий фах, навчаючись в Андрушівському ПТУ.
У 1994 році чесно віддав свій обов’язок, відслуживши в армії. Повернувшись, Олександр розпочав свій трудовий шлях на Коростенському заводі “Хіммаш”. В 2021 році почав працювати на ПП “Фармацевтична фабрика НВО ‘Ельфа'”. Але де б не працював Олександр, він завжди лишався відповідальним — риса, яку він переніс з мирного життя у військове.
Головним сенсом його життя була родина. Олександр був вірним, люблячим сином, чоловіком і батьком 3 доньок, Тетяни (доньки від першого шлюбу), Олі та Анастасії.
Олександр був людиною, на яку завжди можна було покластися, який ніколи не зрадить. Він був щирим другом і чуйним помічником, готовим підставити плече, був душею будь-якої компанії.
В квітні 2023 року був призваний Коростенським РТЦК за мобілізацією на військову службу. Проходив службу у військовій частині 3018 НГУ «Рубіж» на посаді гранатометника 3 відділення 2 взводу оперативного призначення 13 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5 батальйону оперативного призначення від 26.04.2023. Потім, 21 листопада 2023 перевівся на посаду сапера 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 5 батальйону оперативного призначення. Мав позивний «Сапсан». Його сміливість, ініціатива, розумна безстрашність змогла зупинити не один ворожий штурм як з використанням техніки так і піхоти противника. В місцях, де Олександр працював, піхотні позиції почувалися захищеними, а ворог, після невдалих спроб штурмових дій, відмовлявся заходити в місця мінування Сапсана. Мав кілька поранень проте завжди повертався в стрій. Завдяки своїй відповідальності був прикладом для бійців та отримав посаду командира відділення. Мав стати головним сержантом взводу.
15 лютого 2025 року вийшов на чергове завдання в районі населеного пункту Надія Луганської області. Місце роботи було в сірій зоні і контролювалося ворожими дронами. Вибравши вікно в спостереженні ворога, разом з побратимом вийшов закривати можливі проходи противника. Проте все-таки їх виявили, через що попали під обстріл. Від близького розриву міни отримав поранення не сумісні з життям. Поданий на нагороду «За мужність ІІІ ступеня».
Його усміхнене обличчя завжди залишиться світлим променем у пам’яті його друзів та рідних.