Петренко Олексій Юрійович

Народився 30 березня 1996 у місті Коростені. З дитинства любив природу й усе живе. Захоплювався риболовлею, збиранням грибів і не міг пройти повз жодного кота. З 2002 по 2013 навчався в Коростенському НВК №12 міста Коростеня. Ще зі шкільних років почав активно цікавитись історією та спортом. Його хобі був воркаут, вправно виконував трюки, якими викликав у оточуючих велике захоплення. З дитинства мріяв стати поліцейським, але переміг потяг до історії. В 2013 році Олексій вступив до НПУ ім. М.П. Драгоманова на історичний факультет, який закінчив у 2019 році.  У студентські роки був душею компанії, завжди приходив на допомогу друзям і своїй країні – у 2013-14 р.р. був учасником Єромайдану.

Не міг стояти осторонь у боротьбі за майбутнє України. З початком повномасштабного вторгнення був активним волонтером та допомагав своїм близьким, які боронили Україну.

У грудні 2023 року доєднався до армії. Став частиною 12 бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Бути воїном «Азову» була давня мрія Олексія. Пройшовши суворий вишкіл, Олексій став бійцем танкового батальйону, 3-ої танкової роти на посаді навідник-оператор, чим дуже пишався. Олексій мав позивний «Гермес», який був символічним для нього, адже Гермес в давньогрецькій міфології – це бог торгівлі. Цей позивний поєднав у собі 2 захоплення Олексія – історію та торгівлю. Навіть у тяжких реаліях війни, Олексій залишався доброю і чуйною людиною, був надійним плечем для побратимів.

28 травня 2025 року серце воїна зупинилось навіки. Його життя забрав ворожий дрон. Загинув в районі населеного пункту Клебан-Бик Краматорського району Донецької області. Нестерпний біль, який ніколи не мине для близьких і рідних. Олексій був єдиним сином у мами. Йому навіки 29… Гермес – назавжди в строю. Бути воїном – жити вічно.