Сичевський В’ячеслав Володимирович
Народився 19.06.1986 в місті Славута Хмельницької області. До народження родина проживала в Коростені, але в зв’язку з аварією на ЧАЕС мама поїхала народжувати В’ячеслава в Хмельницьку область. На декілька років сім’я повернулась в Чорнобильську зону, але заради благополуччя родини, за програмою переселення, в 1991 році родина переїхала у місто Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. У 2003 році В’ячеслав закінчив 11 класів Дніпрорудненської школи №3 та вступив у Запорізький національний університет на історичний факультет, який закінчив у 2008 році. Отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Історія» та здобув кваліфікацію викладача історії.
Спочатку повномасштабного вторгнення родина Сичевських переїхала на батьківщину в Коростень, а В’ячеслав пішов добровольцем у 110 бригаду ТРО та в березні став на захист України. Служив старшим солдатом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону 33-ої бригади військової частини А4447, позивний «Археолог». Був неодноразово поранений, частково втратив слух. Отримав статус учасника бойових дій.
В серпні 2023 року був нагороджений відзнакою Всеукраїнського об’єднання «Країна» «Незламним героям російсько-української війни».
1 грудня 2024 року відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».
5 лютого 2025 Сичевському В’ячеславу Володимировичу присвоєно звання «молодший сержант».
19 лютого 2025 в районі населеного пункту Константинопіль Волноваського району Донецької області загинув внаслідок удару FPV-дрону. До травня 2025 року вважався зниклим безвісти.
Похований на Алеї Слави в Коростені.