Зуєв Сергій Сергійович

Народився 27 серпня 1993 року  в селі  Васьковичі Коростенського району, де пройшло його дитинство та юність. Після закінчення школи вступив до Головинського вищого професійно технічного училища нерудних технологій, смт. Головино, та здобув освіту електрогазозварювальника.

З 13.10.2011 року був призваний на військову строкову службу в ЗСУ. Служив у військовій частині А3358, на посаді електрика з експлуатації та ремонту автомобільної техніки. Протягом служби  проявив себе як відповідальний та мужній військовослужбовець.

Сергій був трудолюбивим, не боявся ніяких труднощів, працював в різних сферах, побував за кордоном. Працюючи в Києві познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Після одруження переїхав жити в місто  Олександрія Кіровоградської області. В шлюбі народилась донька Вероніка.

Коли прийшла повістка на призов до ЗСУ  від РТЦК та СП, 1 травня 2024 року, без вагань став на захист своєї родини та українського народу. Проходив службу у  військовій частині А2582 навідником десантно-штурмового батальйону.

Солдат Зуєв Сергій Сергійович виявив безпрецедентну мужність та героїзм під час штурму ворожої позиції. Будучи навідником бойової машини Stryker знищив більше 10 одиниць живої сили противника, захищаючи Батьківщину. Загинув під час виконання бойового завдання у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність – загинув на полі бою 23.12.2024 року в районі населеного пункту Микільський Суджанського району Курської області російської федерації.

За бажанням дружини був похований в місті Олександрія Кіровоградської області.

Відповідно до Указу Президента України №633/2024 від 16.09.2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.