Безбар’єрність: особливості спілкування залежно від порушення, яке має людина (зору, слуху, мовлення)

Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками, які мають порушення зору:

при зустрічі обов’язково назвіть себе та людей, які з вами. Можете описати місце, де ви перебуваєте (якщо це буде доречно);

можете запропонувати людині свою руку;

завжди звертайтеся напряму до людини з порушеннями зору, а не до її супровідника  /  супровідниці;

якщо ви читаєте для людини, яка погано бачить, спочатку розкажіть їй про те, що ви збираєтеся читати. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять.

Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками, які мають порушення слуху:

розмовляючи з людиною, дивіться на неї;

щоб привернути увагу людини, назвіть її ім’я. Можна помахати їй рукою або легенько постукати по плечу, але це не має бути несподівано. Намагайтеся встановити зоровий контакт, висловлюйте свою думку чітко й лаконічно;

говоріть рівно, не варто надмірно підкреслювати що-небудь;

якщо вас просять кількаразово повторити щось, спробуйте перефразувати сказане;

не затуляйте своє обличчя руками, волоссям чи будь-якими предметами (часто люди з порушеннями слуху чудово читають по губах);

не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте фрази-містки на кшталт: «Добре, тепер ми можемо обговорити…»;

запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці;

інформацію, яка містить число чи адресу, краще написати.

Особливості комунікації з ветеранами  /  ветеранками, які мають порушення мовлення:

не ігноруйте людей, яким важко говорити, не перебивайте людину, починайте говорити лише тоді, коли переконаєтеся, що вона договорила;

уважно вислухайте людину, будьте терплячими, зачекайте поки людина сама закінчить фразу;

не виправляйте людину і не закінчуйте думку за неї;

не намагайтеся пришвидшити розмову;

не робіть вигляд, що зрозуміли людину, якщо насправді це не так, — краще перепитати;

підтримуйте візуальний контакт.

Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками, які мають ментальні порушення:

не треба думати, що людина, яка має ментальні порушення, обов’язково потребує спеціального поводження;

спілкуйтеся з людиною як з особистістю. Не варто робити передчасних висновків на основі досвіду спілкування з іншими людьми, які мають такий самий діагноз;

міфом є думка, що люди, які мають проблеми, пов’язані із ментальним здоров’ям, більше за інших схильні до насильства.