Законодавством передбачено можливість, коли нотаріальна згода другого з батьків на вивезення дитини за кордон не потрібна.

Законодавством передбачено можливість, коли нотаріальна згода другого з батьків на вивезення дитини за кордон не потрібна.
Часто трапляється так, що суперечки між батьками призводять до ситуації, коли один із них відмовляється видавати іншому дозвіл на вивезення дитини за кордон. А згідно із законодавством України, дітей до 16 років можна вивозити за межі держави лише, якщо обидва з батьків згодні на це. При цьому від мети поїздки вимога закону ніяк не залежить: не має значення, везете ви своє чадо на відпочинок або поправити його здоров’я. Тож, вам необхідно, щоб другий з батьків підтвердив, що він не проти подорожі.
Та все ж законодавством передбачено можливість, коли нотаріальна згода другого з батьків на вивезення дитини за кордон не потрібна:
якщо один з батьків позбавлений батьківських прав;
якщо дитина виїжджає з матір’ю-одиначкою;
якщо другий з батьків помер або пропав без вісті;
якщо другий з батьків дитини іноземець або особа без громадянства;
якщо другий з батьків ухиляється від сплати аліментів.
До речі, щодо аліментів. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, офіційно звертався до суду, а потім – до виконавчої служби щодо стягнення аліментів на утримання дитини, і боржник так нічого і не сплачує, то, ймовірно, сформувалася заборгованість з аліментів. Якщо вона перевищує розмір аліментів за місяці, то варто звернутися до виконавця і взяти довідку про заборгованість – цього буде достатньо для того, щоб перетнути кордон з дитиною без згоди другого з батьків.
Крім цього, можна також отримати відповідне рішення суду . При цьому це може бути разовий дозвіл на одну поїздку, або ж дозвіл, виданий на певний період. Наприклад, на один рік.
При складанні такої позовної заяви до суду необхідно вказати:
мету виїзду дитини за кордон (лікування, відпочинок, відвідини родичів);
термін перебування дитини за кордоном;
місце перебування / проживання дитини за кордоном;
факт відмови другого з батьків дати згоду на виїзд дитини з країни.
В Україні мали місце випадки, наприклад, коли мамі давали дозвіл терміном на один рік для перетину кордону з непідконтрольною територією. Мотивували тим, що на непідконтрольною території залишилися бабусі і дідусі, майже всі родичі дитини, і щоб не розлучати її з ними – і було видано такий дозвіл.
Якщо йдеться про недієздатну повнолітню особу, то той із батьків, з ким вона проживає, може звернутися до опікунської ради, яка допоможе встановити фактичне місце проживання дитини та видасть відповідне розпорядження.
З питань, що стосуються захисту прав дітей, слід звертатися до служб у справах дітей, які вивчають певну ситуацію, виносять питання на розгляд дорадчого органу – Комісії з питань захисту прав дитини і подають матеріали органові піки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Оксана Сергієнко –  фахівець Коростенського МЦ з надання БВПД