Топ теги:
Попередження

Степнівський Олександр Миколайович

12 Квітня 12:06

Степнівський Олександр Миколайович народився  6 березня 1998 року в сім’ї звичайних робітників, яка проживала в селі Гута-Зеленицька, тодішнього Ємільчинського району. Переїхавши з батьками до Коростеня 1 вересня 2004 року Саша став першокласником Коростенського міського ліцею №10. Але життя склалося так, що у 2010 році він вже був учнем Малозубівщинської школи.  Закінчивши 9 клас він вирішив випробувати на собі доросле життя – вступив до Немішаївського агротехнічного коледжу. Будучи студентом юний Сашко вже тоді виправдав дане йому ім`я, ставши на захист суспільства. Він приймав участь у подіях на Майдані Незалежності в Києві в 2013-2014 роках. І коли 2014 року росія своїми загарбницькими діями вирішила приєднати собі території суверенної України Саша все частіше задумувався над тим, аби шукати натхнення у військовій службі. Та на той час він ще був замалий для того, щоб воювати…

Але здобувши професію механіка – за фахом працювати йому не довелося. Доля підготувала для нього інший шлях. Довго шукаючи себе – працював продавцем, охоронником, будівельником, приймальником товарів і навіть вантажником – він все ж вирішив втілити свою давню мрію, коли на Сході нашої країни йшла війна уже цілих сім років. На цей час Саша подорослішав, змужнів, навчився розставляти пріоритети і приймати вірні рішення за які доведеться особисто відповідати. У квітні 2021 року Олександр підписав контракт і поїхав до Львівської області навчатися військової справи. Пройшовши навчання, вступив до лав Збройних Сил України і відправився боронити кордони на Донеччині. Нарешті він знайшов себе, йому подобалося все, а головне, що в нього добре  виходило. Він швидко навчався, добре оволодів своєю справою, до нього прислухалися побратими і Саша пішов на підвищення.

Майже рік Олександр героїчно боронив мир та спокій на Сході нашої країни, отримав військову спеціальність гранатометника. Там на фронті, кожен військовий знає для чого саме він там знаходиться, знає за що бореться. І Олександр не був виключенням – окрім того, що сусіди підступно зазіхнули на  наші землі, він точно знав для кого йому треба зберегти Україну. Кожного ранку прокидаючись в холодному окопі він повторював собі, що донька має бути вільною і зростати в незалежній Україні. Тому він тут, тому він робитиме для цього все можливе, тому він стоятиме до останнього подиху – адже це його обов’язок, як патріота своєї країни і як батька.

Після запеклого бою, Олександр отримав важкі поранення і 23 серпня 2022 року помер у шпиталі.

Чат-бот Гаряча лінія