Махачек Олександр Ярославович
Махачек Олександр Ярославович
Народився 15 липня 1972 року в місті Коростень. Армія була сенсом його життя, він марив військовою службою і зробив усе, щоб досягнути мети. Через поганий зір Олександра могли не взяти до армії, але його бажання було настільки сильним, а мрія настільки бажаною, тому він і робив гімнастику для очей, яку приписав лікар, так ретельно, що почав втрачали свідомість. Тож коли був в 11 класі, не пускав свою маму, лікаря- стоматолога, на комісію у військкомат, щоб вона бува не завадила йому здійснити його мрію. Хотів вступити у десантне училище, але не вийшло, тож пішов у інженерні війська.
З –поміж інших командирів його вирізняло те, що він ніколи не сидів у своєму кабінеті, а завжди був з рядовими на передовій.
На Донбасі у серпні 2014 року Олександр координував дії підрозділів, але не тільки ставив бойові завдання, а і сам разом з підлеглими їх виконував.Полковник Олександр Махачек у 2014 році мінував Чонгар. Тоді і був поранений вперше. Загалом він був тричі поранений, мав інвалідність, але одразу пішов захищати Україну і обіцяв повернутись після перемоги.
Людяність і відповідальність- основні риси характеру полковника, за словами солдатів.
Він міг демобілізуватись, але з початку повномасштабного вторгнення росіян очолив групу, яка мінувала критичні об’єкти і знищувала мости і дамби у Київській області. Це допомогло нашим ЗСУ вчасно відпрацювати по ворожим колонам і відбити напад. Як тільки Київщину звільнили, Олександр займався замінуванням Донбасу, щоб прикрить підходи Сил оборони України до дороги Лисичанськ – Бахмут.
30 травня 2022 року загинув під час артилерійського обстрілу у районі траси Лисичанськ — Бахмут через потрапляння снаряду у землянку, в якій він перебував.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно); орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (2022); орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2015).