ТКАЧУК ЄВГЕНІЙ ВІКТОРОВИЧ

Народження: 24.04.1996 року, місто Коростень, Житомирської області.

Смерть: 02.09.2023 року, місто Житомир.

Місце поховання: село Михайлівка, Коростенського району Житомирської області.

Військова служба: 95-та окрема десантно-штурмова бригада — військове з’єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Служив на посаді старшого стрільця десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А1910.

Народився 24 квітня 1996 року в місті Коростень Житомирської області. В 2002 році пішов до першого класу Коростенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №11. В 2011 році закінчив 9 класів та вступив до Житомирського базового фармацевтичного коледжу імені Г. С. Протосевича. В 2014 році вступив до Харківського фармацевтичного університету на спеціальність провізора.

Після закінчення університету працював провізором в аптеках міст Коростеня та Києва.

Не одружений. Має сина Євгенія, 2018 року народження.

08 травня 2023 року вступив до лав ЗСУ добровольцем. Після навчання його взвод відправили в Донецьку область. Євгеній служив гранатометником в  95 десантно-штурмовій бригаді на Лиманському напрямку. Через кожні три доби ходив на бойове завдання, де за 150 м стоїть ворог.

Через побачене і пережите у нього почалися проблеми зі здоров’ям. 23 серпня 2023 року Євгенія відправили на обстеження в госпіталь в місто Житомир з гострими болями в районі серця. Він так і не встиг обстежиться. Його серце зупинилося 02 вересня.

Поховали його в селі Михайловка Коростенського району Житомирської області.

У нього залишилися батьки, сестра, син.

ГОРБАТИЙ ЄВГЕНІЙ СЕРГІЙОВИЧ

Народження: 10.06.1993 р., с. Борозенське, Борозенської сільської громади Бериславського району Херсонської області.

Смерть: 28-29.07.2022р., с. Оленівка, Докучаєвської міської громади Кальміуського району Донецької області.

Місце поховання: 24.06.2023 р., с. Вигів Горщиківської сільської територіальної громади Коростенського району Житомирської області.

Військова служба: 07.2020 р. вступив в окремий загін спеціального призначення «Азов» складі Нацгвардії України. Служив на посаді номера обслуги у мінометній батареї.

Обороняв місто Маріуполь, завод «Азовсталь».

Народився Євгеній 10.06.1993р. на Херсонщині. У 2005 році переїхав з родиною на Житомирщину в село Вигів, де отримав неповну середню освіту. У вересні 2021 р. вступив на екстернатну форму навчання в Коростенській міський ліцей №11. Мріяв вступити отримати вищу освіту. 25 липня 2022 року його прийняли на перший курс Національної академії внутрішніх справ.

Був майстром спорту з жиму лежачи. Працював тренером у тренажерних залах, охоронником у корпорації «Сіріус», також був тілоохоронцем.

У липні 2020 року хлопець вирішив присвятити себе військовій службі та вступив до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов», що у складі Нацгвардії України. Служив на посаді номера обслуги у мінометній батареї. Виконував бойові завдання на території ООС.

Мав позивний «Дуче».

Повномаштабне вторгнення ворогів Євгеній зустрів на базі «Азов». З перших днів став одним із захисників Маріуполя та «Азовсталі». “Дуче” майже весь Маріуполь пройшов без поранень, але дуже надірвав спину. Деякий час він був у “Железячці” — шпиталі на “Азовсталі”.

16 травні 2023 року разом з іншими захисниками «Азовсталі» потрапив в полон до ворогів. Їх евакуювали до в’язниці тимчасово окупованого селища Оленівка на Донеччині.

В ніч з 28 на 29 липня 2022 року окупанти влаштувати у бараках колонії теракт, внаслідок якого понад 50 українських воїнів загинули, серед них був і Євгеній Горбатий. У червні захиснику виповнилося 29 років.

У жовтні 2022 року з окупованої території в Україну були передані тіла з Оленівки. Безліч експертиз, ДНК-тестів тощо. Тільки в березні 2023 року за результатами ДНК-експертизи рідні отримали остаточне підтвердження загибелі Євгенія. Під час теракту в Оленівці він отримав уламкові травми несумісні з життям.

“Дуче” з усіма почестями, як героя, поховали 24 червня 2023 року у рідному селі Вигів на Житомирщині. З оборонцем Маріуполя прийшли попрощатися багато людей.

У Героя залишилися батьки, наречена, брат і сестри.

Коваленко Володимир Володимирович

Позивний: ЗАВГОСП

(20.01.1989-17.01.2023)

Народився Володимир 20.01.1989 в м. Києві, але згодом сім’я переїхала до Коростеня, де хлопець почав своє навчання в ЗОШ №8 (нині КМЛ №8).

Займався бально-спортивними танцями. Закінчив Київський технічний коледж залізничного транспорту та Харківську академію залізничного транспорту. Працював маневровим диспетчером по станції Коростень.

Загинув Герой 17.01.2023 р. в с. Опитне Донецької області від осколкових поранень міни, яка розірвалася поряд, при виконанні бойового завдання. Володимир мужньо дістався до своєї позиції, де побратими надали йому першу медичну допомогу. На жаль, під час евакуації Вова помер від втрати крові.

Військовий підрозділ: 36-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського ВЧ А2802 м. Миколаєва.

Звання: солдат.  Посада: стрілець-снайпер

Зібрала інформацію Мартиненко Олена Олександрівна

Опис героя