Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Опис героя

Народився 02 лютого 1978 року в селі Вороневе Коростенського району. Навчався в ЗОШ №2 м Коростеня до 7 класу. В дитинстві любив футбол, але батько привів в Коростенську художню школу ім. А.Білошицького. Святослав захопився мистецтвом, особливо сподобалась хлопцю гончарна справа. Але батька направляють на роботу в інший регіон в  радянські часи разом з батьками виїжджає до  рф і там самостійно продовжує навчатись мистецтву. В 15 років повертається на Україну та поступає в Миргородський керамічний технікум, потім Національний технічний університет імені Кондратюка. Отримавши освіту виготовляв вироби під замовлення, брав участь у виставках, конференціях та майже 20 років був викладачем в Полтавській дитячій художній школі – навчав художньому мистецтву «Скульптура» дітей. Святослав Пашинський був членом Національної спілки художників України. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на Донеччині, а в мирному житті був скульптором та керамістом.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, Святослав Пашинський вдруге став на захист незалежності України. Служив старшим солдатом стрілецем-санітаром 2 відділення 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти.  Загинув 26 березня 2022 року  в населеному  пункті Новозлатопіль в Запорізькій області: під час мінометного обстрілу чоловік отримав осколкове поранення голови. Воїну було 44 роки, у нього лишилися мама та троє синів. Захисника поховали на Алеї Героїв у селі Затурине біля Полтави.

Нагороджений відзнакою Коростенської міської територіальної громади «За МУЖНІСТЬ та ВІДВАГУ», посмертно.

Народився 18 листопада 1996 року в селі Ришавка Коростенського району.  Навчався в  Ришавській ЗОШ, яку в 2014 році закінчив та  вступив до Житомирського професійно політехнічного ліцею. З 13 жовтня 2016 року по 05 квітня 2018 року служив в Збройних Силах. Закінчивши строкову службу в ЗСУ пішов працювати за спеціальністю електро-газо зварювальник в ТДВ «Коростенський щебеневий завод» (гірничий цех). П6ропрацювавши рік звільнився та вступив до лав ЗСУ 95 окремої десантно-штурмової бригади за контрактом. Служив старшими оператором 2 взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи з 23 вересня 2020 року по 16 березня 2022 року. По службі був відправлений до Харківської області Ізюмського району в н.п Кам’янка.  16.03.2022 року, виявивши стійкість і мужність, виконуючи свій військовий обов’язок загинув у бою за нашу Батьківщину. Посмертно отримав звання старшого сержанта та нагороджений орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ ступеня та відзнакою Коростенської міської територіальної громади «За МУЖНІСТЬ та ВІДВАГУ», посмертно.

Смотров Володимир Володимирович народився 9 грудня 1987 р. в місті Вихорівка, Іркутської області, РРФСР (росія) . Згодом переїхав в м.Коростень, тоді ж  Володимира  на виховання забрала бабуся, бо він втратив батьків. Навчався в Коростенській гімназії №4.  По закінченню школи вступив в училище імені Івана Богуна в Києві. Працював у різних сферах також був приватним підприємцем. В 2023 році мобілізований до Збройних  Сил України та мужньо став на захист Батьківщини.

Служив солдатом 3-ого протитанкового відділення протитанкового зводу роти вогневої підтримки спеціального призначення 2-ого батальйону спеціального призначення військової частини №3057.

26 червня був смертельно поранений окупантом під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Григорівка, Бахмутського району Донецької області.

Народився  07. 10. 1967 року в      с. Красносілка Коростенського району Житомирської області в сім’ї залізничників.

В 1974 році пішов до першого класу Ковалівської восьмирічної школи.

В 1984 році закінчив повний курс середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи №8 м. Коростеня Житомирської області при зразковій поведінці.

З 01.09.1984 по 23.07. 1985рр. навчався  в технічному училищі №3 м. Коростеня та отримав професію електромонтер електрифікації  і зв’язку третього розряду.

13.08.1985 року прийнятий слюсарем – електриком  по ремонту електроприладів на завод ім.. Малишева  в м. Харків.

З 23.11.1985 по 24.11. 1987 рр. – служба в армії.

21.01.1988 року був  прийнятий  електромонтером  третього розряду в Коростенський  районний вузол зв’язку, де отримав кваліфікацію електромонтера  четвертого розряду.

З 01.09.1988 по 27.06. 1991 рр.-навчався в Київському електромеханічному технікумі залізничного  транспорту ім.. М.Островського  за спеціальністю  «Провідний зв’язок на транспорті» та  отримав кваліфікацію  технік – електрик.

05.10.1988 року прийнятий  електромонтером зв’язку Коростенської дистанції  сигналізації і зв’язку Південно – Західної залізничної дороги.

01.09.1995 року призначений інженером зв’язку цеху АТС ст.Коростень.

01.04.2013 року був призначений старшим електромеханіком бригади з обслуговування  приборів АТС ст. Коростень та пристроїв телефонного зв’язку, де пропрацював до 25.02.2022 року.

Загальний стаж роботи у виробничому  підрозділі Коростенської дистанції сигналізації та зв’язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства  «Українська залізниця» – 35 років.

На протязі свого життя Беднарський Юрій Віталійович був добрим, чесним, справедливим. Його життєве кредо «Вік живи – вік учись». Ніколи не намагався досягнути кар’єри, завжди ставив перед собою мету та впевнено  сам її досягав.

З 2014 року був активним учасником навчальних зборів резервістів другої черги оперативного резерву за що отримав подяку від  Житомирського військового комісаріату.

За сумлінну службу під час проходження  навчальних зборів, високий рівень патріотизму, професійність під час виконання службових обов’язків, особистий внесок  у розбудову територіальної оборони регіону був нагороджений  грамотою.

25.02.2022 року, під час повномасштабного вторгнення російських військ, добровільно  пішов на захист України. Був призначений начальником  лінійно-кабельної групи взводу зв’язку військової частини А7309.

За сумлінне виконання  бойових завдань, старанність, розумну ініціативу був нагороджений грамотою та нагрудним знаком «Війська зв’язку України».

Беднарський Юрій Віталійович помер 10.04. 2024 року при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України в н.п. Федорівка Куп’янського району Харківської області.

Нагороджений відзнакою Коростенської міської територіальної громади «За МУЖНІСТЬ та ВІДВАГУ», посмертно.