ОГОЛОШЕННЯ

/dostup-do-publichnoyi-informatsiyi/

/gromada/

/investment-korosten/

/korosten-istoriko-turistichniy-tsentr/

http://www.korosten-rada.gov.ua/zahodi-spryamovani-na-pokrashchennya-stanu-dovkillya/

https://www.youtube.com/channel/UCMS1WMTqy0CG2B-HsecQssQ/live

http://www.korosten-rada.gov.ua/ekonomichniy-rozvitok/energetichniy-menedzhment/

http://korosten-rada.gov.ua/zhitlovo-komunalne-gospodarstvo/mistobuduvannya-ta-arhitektura/town-planning-documentation/

http://www.korosten-rada.gov.ua/ekonomichniy-rozvitok/mizhnarodni-programi-rozvitku/meri-za-ekonomichne-zrostannya-/

https://my.matterport.com/show/?m=DRADJK3pEsa

http://korosten-rada.gov.ua/news/novini-mista/plan-zahodiv-13288.html

http://korosten-rada.gov.ua/news/kultura/zaproshuyemo-vidvidati-vistavu-lyubov-i-groshi.html
Календар

http://korosten-rada.gov.ua/images/jkh/TARIFI_stanom_na_14.02.2019.pdf

/index.php?page=695

http://www.korosten-rada.gov.ua/ekonomichniy-rozvitok/transportniy-kompleks-mista/avtomobilniy-transport/perevezennya-pasazhiriv-avtobusami-v-rezhimi-marshrutnogo-taksi/grafiki-ruhu-avtotransportu/

https://city.dozor.tech

http://www.drv.gov.ua
Погода
Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…
Із збірки "Знак долі-Терези"

Із збірки „ Знак долі-Терези”

 

Журавлі

 Коли я чую журавлиний клекіт,

На очі навертається сльоза:

Летять додому із країв далеких

І моляться на рідні небеса.

 

Благословенна ця земля під небом,

Де в світ прийшли й зросли до вишини.

І в тім вбачаю вищу суть для себе –

Любити рідну землю, як вони.

 

 

Нап’юсь води

 На покуть сяду під рушник святий.

Як хороше у батьківській світлиці,

Де грає в вікнах промінь золотий.

 

На світі на одну печаль поменшало,

Було важким додому вороття.

Та стомлена душа зітхне полегшено,

Бо тільки тут для неї сенс буття.

 

Хай не заходить сонце над світлицею!

Довіку родить вишня-оберіг!

 

Тарасу Шевченку

 І неповторну, і єдину

В своїй нестомленій журбі,

Як він любив тебе, Вкраїно!

Скорботні очі твого сина

У душу дивляться тобі.

 

Як хліб насущний, як молитва,

Тараса вічний заповіт.

Поетом вимріяна, світла,

Всміхнеться доля нам привітна,

Бо є ще витоки живі...

 

 

Волошки

 Сині очі ланів золотих

Увібрали і радість, і сум.

Вітерець на хвилину затих,

Задивився на дивну красу.

 

Тим цілющим напоєм краси

Мою душу Господь напоїв:

Волошкова вплітається синь

В тихі мандри і співи мої.

 

 

Апостоли Любові і Добра

 Петро – то кремінь, це наріжний камінь,

І це життям довести довелось.

 

Павло – сіяч, натхненний просвітитель,

Щоб час перемогти і все збороть,

Яка потрібна сила духу – жити

Отим життям, що заповів Господь!

 

А Боже Слово може гори зрушить,

Морської досягнути глибини.

Нести з собою світло в темні душі,

Щоб вірою осяялись вони.

 

І як колись, у ті часи минулі,

 

Приходьте і будіть серця поснулі,

Апостоли Любові і Добра.

 

 

Даруй мені...

 Даруй мені

незайманість свою,

квітучий диво-сад,

я у твоїм полоні.

Хай тихо падають

в мої долоні

твоїх замріянь

ніжні пелюстки.

Я завжди буду тим,

чим є сьогодні

закохана

в цей незбагненний світ!

В моїх долонях

не розтане цвіт:

твоїх замріянь

чисті пелюстки,

квітучий диво-сад,

моя любове...

 

 

Коростень

 «Корость – це той, що стоїть на скелях».

                                  Топонім. словник.

 I

 Рідне місто моє,

Сивина твоя давня!

В камені вічнім –

Незламності дух:

Ви як рідні брати!

 

 

У чоло твоє славне.

Та стоїш ти віками,

Як казковий

Герой-богатир.

 

II

 Стоїть на скелях древнє місто,

Колиска прадідів й батьків.

Воно і величчю, і змістом

Сягає глибини віків.

 

Стоїть вже не одне століття

Серед живих густих дібров.

 

 

 

Не раз було в полоні горя –

Зійшла над ним Зоря Полин!

Та рідне місто в непокорі

Встає ще кращим із руїн.

 

Неначе Фенікс, диво-птиця,

Горить в огні і воскреса

Моя древлянськая столиця,

Поліська гордість і краса.

 

Стоїть на скелях рідне місто

І буде ще віки стоять!

Хай береже його Пречиста

І зцілить Божа Благодать.

 

 

Рушник

 Матуся рушник вишивали

Й такії слова промовляли: –

Доню моя, росинко,

Люба моя дитинко,

Матусі рушник –

Це святий оберіг:

Підеш в життя, у люди,

Хай береже тебе всюди.

 

Батьківську хату і матір.

 

Якщо ж тебе доля закине,

Доню моя, на чужину,

Там, у далекому краї,

Нехай цей рушник нагадає

Рідну твою Україну.

 

Матуся рушник вишивали.

Слова тії піснею стали.

 

 Життя вирує.

 Життя вирує, доля кличе

На злеті праці і добра.

Шукаю я своє обличчя

Серед високих квітів й трав.

 

І вірую в прийдешню мить,

Яку ніхто не переможе,

Поки в душі моїй горить

Дарунок долі – світло Боже.

 

 

Пробачте мені, друзі

 Здається, тільки вчора

Одержала листа,

А вже і поле зоране,

І зібрані жита.

 

Все думала, що потім,

Що завтра відповім.

А час летить, як потяг,

І тане, наче дим.

 

Живу весь час в напрузі,

І все кудись лечу.

Пробачте мені, друзі,

За те, що я мовчу,

 

Що в клопотах і в справах

Життя шукаю зміст.

Що знову не відправленим

Мій залишився лист.

 

 

Осінній романс

 Накинув день на плечі сіру шаль,

В руках букет останніх літніх квіток.

Хіба то осінь плаче? То печаль –

За втраченим коханням і за літом.

 

Сльозам не остудить пекучий щем,

І так воно і є, як мало бути.

Моє минуле не спливе дощем,

Але воно не стане і майбутнім.

 

Накинув день на плечі сіру шаль,

В руках букет останніх літніх квіток.

Хіба то осінь плаче? То душа,

Що тужить за коханням-білоцвітом.

 

 Зорі любові

 Ні зраді, ні змові

Нема вороття,

Коли у любові

Вирує життя.

 

Любов не згасає,

Горить на весь світ.

Любові краса –

Наче зоряний цвіт.

 

Бо Сонце і Слово,

І Мати й Дитя –

Це Зорі Любові

На небі Життя.

 

Врятує світ любов

            Краса врятує світ…

                     Ф. Достоєвський

 

Краса врятує світ?

О ні! Бо скільки вже

загинуло краси

у вогнищі і розбрату, і чвар.

Як може врятувати

світ вона, коли і себе

захистити не спроможна?

Врятує світ любов!

Ота любов,

що в заповіді Божій:

любити ближнього,

як любимо себе.

У серці, де любов

і милосердя,

немає місця заздрощам

і помсті,

бажанню влади

над усім і над усе!

Любити ближнього

ось в чому сенс буття,

ось що врятує нас!

Бо тільки на любові

цей світ стояв

й стоятиме довіку

в усій його красі.

 

 

 

Хліб

 Було і залишилось дивом

Живе зерно в живій ріллі.

Краса Поліської землі –

Колосся золотого ниви.

 

Не виростає колос так,

Сам по собі, коли він повний:

У ньому праці піт жертовний,

І в цьому істина свята.

 

Не виростає колос так,

Сам по собі...

 

 

Негода

 Що робить вітер!

Що робить вітер! –

Пелюстки зриває квітів

Й по саду носить.

 

Стій, вітре, досить!

 

Навіщо квітку,

Тендітну й кволу,

Ти гнеш додолу?

 

І дощ як лихо,

Як доля злая, –

І гине тихо

Краса отая...

 

О біла ружо,

Червона ружо,

Мені вас шкода.

Шкода дуже.